Українська версія   |   English version       карта сайту

Громадські обговорення

 

 

Всеукраїнський науково-дослідний інститут

цивільного захисту населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру МНС

 

 

Всеукраїнський науково-дослідний інститут

цивільного захисту населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру МНС

 

 

 

 

 

 

 

 

КОДЕКС

України про цивільний захист

 

(Редакція станом на 26.10.2009 з врахуванням пропозицій Управління правового

забезпечення Секретаріату КМ України)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

                                                                                                                        Стор.

 

Загальна частина..................................................................................................4

 

Особлива частина ………………………………………………………………………….........................………10

Розділ 1. Державне управління у сфері цивільного захисту …………………….....…………...10

Глава 1. Єдина державна система цивільного захисту ………………………………………..........10

Глава 2. Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту ………………....12

Глава 3. Управління єдиною державною системою цивільного захисту ………………......15

 

Розділ 2. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій………………….........19

Глава 4. Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій….19

 

Розділ 3. Запобігання надзвичайним ситуаціям ………………………………………....................27

Глава 5. Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій………………………………........28

Глава 6. Державне регулювання діяльності суб‘єктів господарювання з питань цивільного захисту……………………………………………………………………………................................29

Глава 7. Пожежна безпека ………………………………………………….........................................31

Глава 8. Державний пожежний нагляд……………………………………………………….................... 39

Глава 9. Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту……………………….....42

 

Розділ 4. Реагування на надзвичайні ситуації ……………………………………………….............47

Глава 10. Керівництво та управління роботами з ліквідації надзвичайних ситуацій...............................................................................................................47

Глава 11. Ліквідація надзвичайних ситуацій …………………………………………………..............51

 

Розділ 5. Сили цивільного захисту …………………………………………………………….................56

Глава 12. Завдання сил цивільного захисту та їх склад ……………………………………........56

Глава 13. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту…..............................................................................................................57

Глава 14. Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства. Підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони...............................................................................................................59

Глава 15. Позаштатні (невоєнізовані) формування та спеціалізовані служби

цивільного захисту………...................………………………………………...................................63

Глава 16. Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та

аварійно-рятувальних служб, права та обов‘язки рятувальників (пожежних) ……….64

 

Розділ 6. Відшкодування шкоди та надання допомоги особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій ………………………………………………………………………...........................66

 

Розділ 7. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, органів управління та сил цивільного захисту. Наукове забезпечення заходів цивільного захисту………………… 70

 

Розділ 8. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ……………………………..72

 

Розділ 9. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів цивільного захисту…………………………………………………………………………………………...................................75

Глава 17. Фінансове забезпечення …………………………………………………………....................75

Глава 18. Матеріально-технічне забезпечення ……………………………………………..............77

 

Розділ 10. Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту ………………......78

 

Розділ 11. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, обов‘язки підприємств у сфері цивільного захисту ……………........ 78

 

Розділ 12. Комплектування органів управління та сил цивільного захисту …………86

Глава 19. Комплектування органів управління та сил цивільного захисту …………....86

Глава 20. Проходження служби цивільного захисту …………………………………..............88

 

Розділ 13. Соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління і сил цивільного захисту та осіб звільнених зі служби цивільного захисту……………………………………………............93

 

Розділ 14. Контроль у сфері цивільного захисту …………………………………………….......105

Глава 21. Контроль у сфері цивільного захисту ……………………………........................105

Глава 22. Відповідальність за порушення законодавства у сфері

цивільного захисту …….....................................................................................106

 

Прикінцеві положення …………………………………………………………………………......................106

 

 

 

 

Проект

КОДЕКС

України про цивільний захист

 

Цей Кодекс України про цивільний захист (далі – Кодекс) регулює відносини, пов‘язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, органів управління та сил цивільного захисту, а також повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права та обов‘язки громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та господарювання.

 

 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійно-рятувальна служба – організація, яка призначена для виконання специфічних заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та проведення спеціальних аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

аварійно-рятувальні формування – сформований підрозділ аварійно-рятувальної служби, окремий аварійно-рятувальний та інший загін, центр, пожежно-рятувальна, пожежна частина (підрозділ);

аварійно-рятувальні служби громадських організацій – аварійно-рятувальні служби, створені на професійні основі громадськими організаціями для участі у ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей, уникнення подальших руйнувань і втрат, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення аварійно-рятувальних робіт або загрожують життю рятувальників;

аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування та/або загибель людей або створює на об'єкті, чи окремій території загрозу життю та здоров‘ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу;

відновлювальні роботи – дії, які спрямовані на відновлення того, що було зруйновано та/або пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації;

екстрена допомога – допомога окремим особам або певній чи великій кількості осіб, що надається у випадках, коли існує реальна загроза життю, здоров‘ю, людській гідності або безпеці людини;

засоби цивільного захисту – пожежна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби медичного призначення, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

захисні споруди цивільного захисту – інженерні споруди, призначені для захисту (укриття) людей від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, терористичних актів та надзвичайних ситуацій;

зона можливого ураження – окрема територія, акваторія або об’єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації може виникнути загроза життю, або здоров’ю людей, чи заподіяння матеріальних втрат;

зона надзвичайної ситуації – окрема територія, акваторія та/або об‘єкт, де сталася надзвичайна ситуація;

катастрофа – раптове лихо чи подія надзвичайного характеру з тяжкими трагічними наслідками: знищенням, загибеллю, руйнуванням тощо;

медико-психологічна реабілітація – комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників та інших осіб, що залучалися до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також постраждалого населення, передусім неповнолітніх дітей;

оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – спеціальне невійськове об‘єднання органів управління та формувань спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які діють на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності;

оповіщення – доведення сигналів і повідомлень про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій до органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів управління єдиною державної системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій та населення;

підсистеми цивільного захисту – сукупність органів управління та підпорядкованих їм сил цивільного захисту, установ та організацій, створених ними спеціальних систем, ресурсів та резервів, що створюються центральними (функціональні підсистеми) і місцевими (територіальні підсистеми) органами виконавчої влади для організації та реалізації заходів цивільного захисту;

підрозділи сил цивільного захисту – відділення, розрахунки, екіпажі, взводи, групи, ескадрильї, ланки, лабораторії, водолазні станції, які входять до складу сил цивільного захисту;

позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту – позаштатні формування, що створені за територіальним та виробничим принципом на базі підприємств, які володіють спеціальною технікою і майном та підготовлені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та виконання робіт щодо захисту населення і територій від них;

потенційно небезпечні заходи – заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання тощо), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння, військової техніки, інших небезпечних матеріально-технічних засобів, що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, спричинити загрозу здоров‘ю або життю цивільного населення;

пожежний нагляд – діяльність уповноважених цим Кодексом органів державного нагляду з питань пожежної безпеки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, яка здійснюється у межах повноважень, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства з питань пожежної безпеки органами державної влади, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб‘єктами господарювання, установами, організаціями, громадянами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також вирішення інших питань, встановлених законодавством у сфері пожежної безпеки;

спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації правління, статутної дисципліни та особистої відповідальності їх працівників, яка створюється за галузевим принципом для аварійно-рятувального обслуговування підприємств з потенційною небезпекою та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

спеціалізована служба цивільного захисту – об‘єднані за функціональною спрямованістю органи управління, або їх підрозділи, сили та засоби підприємств, установ та організацій, у зведену позаштатну організаційну структуру для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт під час загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

система оповіщення – сукупність мереж телекомунікації, теле-, радіомовлення та технічних засобів оповіщення, які призначені і використовуються для передачі органами управління, їх підрозділами з питань цивільного захисту і диспетчерськими службами сигналів, повідомлень тощо;

техногенна безпека – відсутність неприпустимого ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – органи управління (головні управління, управління, відділи та інші управлінські органи), які створені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до району, міста обласного значення, району міста включно для виконання завдань і заходів цивільного захисту, що покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту на регіональному рівні.

 

Стаття 2. Правова основа цивільного захисту

 

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Кодекс, закони України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про страховий фонд документації України", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

 

Стаття 3. Цивільний захист

 

Цивільний захист – це функція держави, яка спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом попередження і ліквідації таких ситуацій та надання допомоги постраждалим.

 

Стаття 4. Надзвичайна ситуація

 

Надзвичайною ситуацією є подія техногенного, природного, соціального або воєнного характеру, у тому числі спричинена епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвела до порушень нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території, акваторії чи об‘єкті, загрози життю і здоров‘ю людей, їх загибелі, виникнення великої кількості постраждалих, заподіяння значних матеріальних втрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об‘єкті, ведення там господарської діяльності.

Залежно від причини походження подій, які можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій, надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження на такі: техногенного, природного, соціального та воєнного характеру.

Залежно від наслідків, заподіяних надзвичайною ситуацією, кількості постраждалих і загиблих, обсягів залучених технічних та матеріальних ресурсів, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: державний, регіональний, місцевий та об‘єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями визначається Кабінетом Міністрів України.

Ліквідація надзвичайної ситуації полягає у припинені дії або впливу небезпечних факторів, викликаних нею, рятуванні людей і майна, локалізації зони такої ситуації, а також ліквідації або мінімізації тих її наслідків, які становлять загрозу життю і здоров'ю людей, заподіяння шкоди території, навколишньому природному середовищу або майну.

 

Стаття 5. Надзвичайна подія

 

Надзвичайною є подія, яка не класифікується як надзвичайна ситуація, але становить загрозу життю та здоров'ю людей чи заподіяння шкоди майну.

На відносини, пов‘язані з попередженням та ліквідацією надзвичайних подій, поширюються положення цього Кодексу, що стосуються надзвичайних ситуацій, як що інше не встановлено законом.

 

Стаття 6. Принципи цивільного захисту

 

Цивільний захист базується на принципах:

гарантування та забезпечення державою громадянам конституційного права на захист їх життя, здоров’я та власності;

відповідальності, у межах повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (далі – підприємств), посадових осіб за не дотримання вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров‘я людей;

максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

добровільності при залученні людей до здійснення заходів цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для їх життя і здоров’я;

безперервного (постійного) моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій;

виправданого ризику та відповідальності керівників, які здійснюють управління ліквідацією надзвичайної ситуації, за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і гасіння пожежі;

гласності, вільного, відповідно до законодавства, доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту;

особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях.

 

Стаття 7. Основні завдання у сфері цивільного захисту

 

Основними завданнями у сфері цивільного захисту є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

реагування на надзвичайні ситуації;

ліквідація надзвичайних ситуацій.

 

Стаття 8. Основні заходи у сфері цивільного захисту

 

Основними заходами у сфері цивільного захисту є:

збір, обробка, обмін та надання інформації з питань цивільного захисту;

аналіз і прогнозування техногенної, пожежної, природної небезпеки та можливих надзвичайних ситуацій, оцінка їх соціально-економічних наслідків;

облік та ведення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів в Україні;

створення та підтримання у постійній готовності системи оповіщення;

оперативне оповіщення органів управління, сил цивільного захисту, підприємств та населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації;

планування заходів цивільного захисту;

створення сил цивільного захисту та забезпечення їх постійної готовності до дій за призначенням;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних та фінансових резервів, необхідних для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій, а також для навчання сил цивільного захисту;

організація та здійснення життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення техногенної безпеки;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у районах виникнення надзвичайних ситуацій;

надання допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних подій;

надання психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим у разі надзвичайних ситуацій;

здійснення заходів соціального захисту населення, постраждалого внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення гуманітарних акцій;

підготовка та підвищення кваліфікації рятувальників, пожежних та інших працівників, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, у тому числі навичкам надання першої медичної допомоги, створення для цього необхідних матеріально-фінансових ресурсів;

підготовка та підвищення кваліфікації з питань цивільного захисту керівного складу органів управління;

навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях та надзвичайних подіях;

здійснення державного нагляду (контролю) у відповідній сфері державного управління у порядку, встановленому цим Кодексом та іншим законодавством;

здійснення державної експертизи, сертифікації, стандартизації, ліцензування та дозвільної діяльності у сфері цивільного захисту у порядку, визначеному законодавством;

здійснення постійного спостереження і лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища та на підприємствах, в установах та організаціях;

здійснення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об‘єктах та об‘єктах підвищеної небезпеки;

здійснення попереджувальних заходів з питань цивільного захисту на потенційно небезпечних підприємствах на період фінансово-економічних складностей в їх діяльності;

розроблення та виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій;

науково-технічне забезпечення заходів цивільного захисту, впровадження науково-технічної продукції для забезпечення заходів цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

участь у заходах міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту.

Заходи цивільного захисту в умовах воєнного стану та в особливий період додатково визначені в статті 22 цього Кодексу.

Заходи цивільного захисту здійснюються на всій території України та стосуються всього її населення, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та підприємств.

Заходи цивільного захисту здійснюються у мирний час та в особливий період.

Розподіл за обсягами і відповідальність за виконання заходів цивільного захисту здійснюється за територіальним, галузевим та виробничим принципом.

 

 

Стаття 9. Права громадян України у сфері цивільного захисту

 

Громадяни України у сфері цивільного захисту мають право на:

отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту;звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

відшкодування, відповідно до законодавства, шкоди, заподіяної їх здоров‘ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

отримання заробітної плати за роботу з ліквідації надзвичайної ситуації у разі залучення на добровільних або договірних засадах;

медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання важких фізичних і психологічних травм.

 

Стаття 10. Обов‘язки громадян України у сфері цивільного захисту

 

Громадяни України у сфері цивільного захисту зобов‘язані:

дотримуватись заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;

повідомляти службу екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

у разі виникнення надзвичайної ситуації, до прибуття рятувальників чи пожежних, вживати заходів щодо рятування людей і майна;

дотримуватись протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму;

виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

 

Стаття 11.Участь громадських організацій у цивільному захисті

 

З метою об'єднання зусиль трудових колективів, учених, фахівців з питань цивільного захисту та окремих громадян у галузі забезпечення цивільного захисту можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні громадські організації, які здійснюють свою діяльність згідно із законодавством.

Громадські організації можуть залучатися на добровільних або договірних засадах до робіт, пов‘язаних із запобіганням та ліквідацією надзвичайних ситуацій, за наявності в учасників ліквідації відповідного рівня підготовки.

Співробітництво органів управління єдиної державної системи цивільного захисту з громадськими організаціями полягає у:

спільній участі в діях щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій;

роботі з населенням для підвищення рівня його готовності до дій у надзвичайних ситуаціях;

наданні допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

виявленні порушень вимог нормативних актів з техногенно-екологічної безпеки;

організації надання з боку державних організацій і фондів технічної, фінансової, матеріальної та іншої допомоги населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій, а з боку міжнародних організацій – гуманітарної допомоги.

Громадські організації беруть участь у заходах цивільного захисту відповідно до законів України і своїх статутів.

Громадські організації, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, діють під керівництвом відповідних органів управління єдиної державної системи цивільного захисту чи підрозділів з питань цивільного захисту. На ці органи покладається відповідальність за вирішення питань, пов‘язаних із перевезенням членів громадських організацій до зони надзвичайної ситуації і назад, організацією їх розміщення, харчування, оплати праці, матеріально-технічного, медичного та інших видів забезпечення. У разі залучення громадських організацій до термінової допомоги у випадку радіаційної аварії цими органами доводиться до них інформація щодо можливих наслідків для їхнього здоров‘я та запобіжні заходи, що повинні вживатися.

 

 

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

 

РОЗДІЛ 1

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

ГЛАВА 1

Єдина державна система цивільного захисту

 

Стаття 12. Єдина державна система цивільного захисту

 

Єдина державна система цивільного захисту це сукупність органів управління, підпорядкованих їм сил цивільного захисту, установ та організацій, створених ними спеціальних систем, ресурсів та резервів, на які покладається реалізація державної політики та основних завдань у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період.

Єдину державну систему цивільного захисту складають:

органи управління, до компетенції яких віднесені функції, пов‘язані з безпекою і захистом населення, територій, з попередженням надзвичайних ситуацій та реагуванням на них;

сили, призначені для виконання завдань цивільного захисту;

фінансові, медичні та матеріально-технічні ресурси, у тому числі їх резерви, які передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;

системи зв’язку (у тому числі спеціального), оповіщення та інформаційного забезпечення;

система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій;

навчальні заклади та наукові установи щодо навчання та наукового забезпечення з питань цивільного захисту, установи з навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем, які мають державний, регіональний, місцевий та об‘єктовий рівні.

Положення про єдину державну систему цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положення про функціональні і територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту розробляються на підставі типових положень про них. Типові положення про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Функціональні підсистеми

 

Функціональні підсистеми, як частина єдиної державної системи цивільного захисту, створюються у галузях економіки центральними органами виконавчої влади за напрямами діяльності, мають усі необхідні її складові елементи, на які покладається виконання заходів цивільного захисту функціональної спрямованості.

На підприємствах і в організаціях галузі створюються ланки функціональних підсистем.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів та порядок діяльності функціональних підсистем визначаються положеннями про них, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

 

Стаття 14. Ланки функціональних підсистем

 

Ланки функціональних підсистем створюються на підприємства і в організаціях, які віднесені до потенційно небезпечних. Створення таких ланок покладається на керівників цих підприємств і організацій.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності ланок функціональних підсистем визначаються положеннями про них, які затверджуються керівниками підприємств і організацій, що їх створюють, за погодженням із територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 15. Територіальні підсистеми

 

Територіальні підсистеми, як частина єдиної державної системи цивільного захисту, створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Радою міністрів Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими органами виконавчої влади, мають усі необхідні її складові елементи, на які покладається виконання завдань цивільного захисту на територіальному рівні.

На місцевому рівні створюються ланки територіальних підсистем.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем визначаються положеннями про них, які затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 16. Ланки територіальних підсистем

 

Ланки територіальних підсистем створюються у районах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, у містах обласного і районного значення відповідно до адміністративно-територіального устрою України. Створення таких ланок покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності ланок територіальних підсистем визначаються положеннями про них, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад за погодженням з територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та підрозділом з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

 

ГЛАВА 2

Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту

 

Стаття 17. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту

 

Єдина державна система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та у режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

 

Стаття 18. Режим повсякденного функціонування

 

Режим повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У режимі повсякденного функціонування органи управління єдиної державної системи цивільного захисту, органи державного нагляду і контролю та сили цивільного захисту відповідно до компетенції:

забезпечують спостереження та контроль за обстановкою на об‘єктах підвищеної небезпеки і прилеглих до них територіях, а також на гідрогеологічно-небезпечних ділянках територій;

здійснюють цілодобове чергування оперативно-рятувальних та пожежно-рятувальних підрозділів;

розробляють і виконують цільові та науково-технічні програми щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і зменшення можливих втрат;

здійснюють планові заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки та захисту населення і територій від них;

забезпечують підготовку органів управління і сил цивільного захисту щодо дій у надзвичайних ситуаціях;

організовують навчання керівного складу та фахівців цивільного захисту і населення діям у надзвичайних ситуаціях;

створюють і поновлюють матеріальні резерви для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

здійснюють прогнозування обстановки, погіршення якої може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій;

створюють та підтримують у постійній готовності системи оповіщення.

 

Стаття 19. Режим підвищеної готовності

 

Режим підвищеної готовності єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється у межах конкретної території, за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, епідемічної (епізоотичної, епіфітотичної), сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації.

У режимі підвищеної готовності органи управління єдиної державної системи цивільного захисту, органи державного нагляду і контролю та сили цивільного захисту відповідно до компетенції:

здійснюють, у разі необхідності, оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації;

формують оперативні групи для виявлення причин погіршення обстановки та готують пропозиції щодо її нормалізації;

запроваджують, у разі необхідності, цілодобове чергування членів комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і оперативної групи;

посилюють спостереження та контроль за ситуацією на об‘єктах підвищеної небезпеки і прилеглих до них територіях, а також на гідрогеологічно-небезпечних ділянках територій, здійснюють постійне прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

здійснюють заходи щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;

уточнюють, розробляють та здійснюють заходи щодо захисту населення і територій від можливої надзвичайної ситуації;

приводять у стан готовності наявні сили і засоби реагування, залучають, у разі необхідності, додаткові сили і засоби та направляють їх, у разі потреби, у район загрози виникнення надзвичайної ситуації.

 

Стаття 20. Режим надзвичайної ситуації

 

Режим надзвичайної ситуації єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється у разі виникнення надзвичайної ситуації, залежно від наслідків, кількості постраждалих і загиблих, у межах конкретної території за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У режимі надзвичайної ситуації органи управління єдиної державної системи цивільного захисту, органи державного нагляду і контролю та сили цивільного захисту відповідно до компетенції:

здійснюють оповіщення населення про надзвичайну ситуацію та про їх дії в умовах цієї ситуації;

призначають спеціальну комісію з ліквідації надзвичайної ситуації та/або керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, який створює Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації;

визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

здійснюють постійне прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуації та масштабів можливих наслідків;

організовують роботи з локалізації і ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків, залучають для цього необхідні сили і засоби;

організовують та здійснюють заходи щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

організовують захист населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

здійснюють безперервний контроль за розвитком надзвичайної ситуації та обстановкою на аварійних об‘єктах і прилеглих до них територіях;

оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайної ситуації та заходи, що вживаються.

 

Стаття 21. Режим надзвичайного стану

 

Режим функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", що запроваджується у зв‘язку з надзвичайними ситуаціями.

 

Стаття 22. Режим воєнного стану

 

Особливості функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, визначаються відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях режиму воєнного стану, єдина державна система цивільного захисту переводиться у режим функціонування в умовах воєнного стану у повному обсязі або у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим функціонування в умовах воєнного стану здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування згідно з планами цивільного захисту на особливий період.

Виконання завдань цивільного захисту під час функціонування єдиної державної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану покладається на її органи управління та сили цивільного захисту, які продовжують функціонування у режимі воєнного стану і здійснюється в тісній взаємодії з відповідним військовим командуванням.

Підготовка єдиної державної системи цивільного захисту до виконання завдань цивільного захисту у режимі воєнного стану здійснюється завчасно у мирний час з урахуванням розвитку озброєння, воєнної техніки та засобів захисту населення від небезпек, які виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій.

Органи управління єдиної державної системи цивільного захисту, зазначені в статті 34, а також територіальні органи управління МНС мають право видавати, у межах своєї компетенції, обов’язкові до виконання, у тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази та директиви з питань забезпечення функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, її територіальних та функціональних підсистем у режимі воєнного стану.

Основними заходами у сфері цивільного захисту у режимі воєнного стану додатково до тих, що визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану", є:

навчання населення способам захисту від небезпек, які виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

оповіщення населення про небезпеки, які виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

евакуація населення, матеріальних та культурних цінностей у безпечні райони;

забезпечення населення засобами колективного та індивідуального захисту;

проведення заходів світломаскування та інших видів маскування;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення небезпеки для населення під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

надання, під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, медичної допомоги постраждалому населенню, організація його лікування та проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

здійснення заходів життєзабезпечення населення, постраждалого під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

ліквідація пожеж, які виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

виявлення та позначення районів, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного зараження (крім районів бойових дій);

санітарна обробка людей та спеціальна обробка одягу, техніки, обладнання, будівель і територій, які зазнали радіоактивного, хімічного та біологічного забруднення;

участь у заходах з пошуку та знешкодження вибухонебезпечних предметів, які залишилися після ведення воєнних дій;

охорона громадського порядку в районах, які постраждали під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

розробка та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки у воєнний час;

забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до дій в умовах воєнного стану та в особливий період.

 

 

ГЛАВА 3

Управління єдиною державною системою цивільного захисту

 

Стаття 23. Система управління

 

Для забезпечення управління єдиною державною системою цивільного захисту створюється система управління, до складу якої входять органи управління єдиної державної системи цивільного захисту та підрозділи з питань цивільного захисту, пункти управління, засоби управління.

 

Стаття 24. Органи управління єдиною державною системою цивільного захисту

 

Органами управління єдиною державною системою цивільного захисту та її функціональними і територіальними підсистемами є:

Кабінет Міністрів України;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, адміністрації (адміністративні органи) підприємств, установ і організацій;

територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Складовою частиною системи управління є:

підрозділи з питань цивільного захисту Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад;

підрозділи з питань цивільного захисту центральних органів виконавчої влади;

підрозділи з питань цивільного захисту або спеціально призначені штатні або позаштатні особи з питань цивільного захисту підприємств.

 

Стаття 25. Кабінет Міністрів України

 

Керівництво єдиною державною системою цивільного захисту покладається на Кабінет Міністрів України.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту визначаються цим Кодексом та іншим законодавством.

 

Стаття 26.Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади

з питань цивільного захисту

 

Забезпечення реалізації заходів державної політики у сфері цивільного захисту, безпосереднє керівництво єдиною державною системою цивільного захисту та координація дій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

До системи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту входять територіальні органи управління, підпорядковані йому сили цивільного захисту, підприємства, установи та організації, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань, що визначені Положенням про нього.

 

Стаття 27.Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, адміністрації (адміністративні органи) підприємств, установ і організацій

 

Керівництво функціональними підсистемами та їх ланками єдиної державної системи цивільного захисту покладається відповідно на центральні органи виконавчої влади та адміністрації (адміністративні органи) підприємств і організацій, які створюють такі підсистеми і ланки та здійснюється їх керівниками.

Керівництво територіальними підсистемами та їх ланками єдиної державної системи цивільного захисту покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які створюють такі підсистеми і ланки та здійснюється їх керівниками, крім Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств і організацій у сфері цивільного захисту визначаються цим Кодексом та іншим законодавством.

 

Стаття 28.Територіальні органи управління спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту

 

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту створює територіальні органи управління.

Організація заходів цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і контроль за здійсненням цих заходів в органах управління територіальних підсистем, їх ланках, силах цивільного захисту, на підприємствах, в установах і організаціях та виконання завдань і заходів цивільного захисту, що покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту на регіональному рівні здійснюється територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок діяльності територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Розподіл повноважень, завдань і функцій між територіальним органом управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та підрозділами з питань цивільного захисту щодо організації здійснення заходів цивільного захисту в територіальних підсистемах визначається в їх положеннях.

Свої повноваження щодо організації виконання завдань територіальних підсистем та їх ланок, територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту реалізують на підставі рішень керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та голів відповідних державних адміністрацій.

Керівники територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у межах виконання покладених завдань і функцій, підзвітні та підконтрольні головам відповідних державних адміністрацій та можуть, за їх рішенням, входити до складу колегій (дорадчих органів) місцевих органів виконавчої влади.

Територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту мають статус юридичної особи.

 

Стаття 29. Підрозділи з питань цивільного захисту

 

Організація заходів цивільного захисту у функціональних підсистемах і контроль за здійсненням цих заходів в органах управління функціональних підсистем, їх силах цивільного захисту, на підприємствах, в установах та організаціях, що складають ланки функціональних підсистем, здійснюється підрозділами з питань цивільного захисту, які створюються центральними органами виконавчої влади у їх складі.

Порядок діяльності цих підрозділів з питань цивільного захисту визначається центральним органом виконавчої влади відповідної функціональної підсистеми.

Організація заходів цивільного захисту у територіальних підсистемах і контроль за здійсненням цих заходів в органах управління територіальних підсистем, їх силах цивільного захисту, ланках територіальних підсистем, на підприємствах, в установах і організаціях, які входять до складу територіальних підсистем та їх ланок, здійснюється підрозділами з питань цивільного захисту, які створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами міських рад у їх складі, відповідно до розподілу повноважень, завдань і функцій між ними та територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок діяльності цих підрозділів з питань цивільного захисту визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами міських рад.

Організація заходів цивільного захисту на підприємствах і в організаціях, контроль за виконанням цих заходів здійснюється підрозділами з питань цивільного захисту або спеціально призначеними штатними або позаштатними особами з питань цивільного захисту підприємств і організацій, які створюються або призначаються рішенням їх керівників.

На підприємствах, в установах та організаціях, які віднесені до відповідних категорій з цивільного захисту, з чисельністю працюючих понад 3 тисяч осіб створюються у складі їх адміністрацій (адміністративних органів) підрозділи з питань цивільного захисту.

На підприємствах, в установах та організаціях, які віднесені до другої категорії з цивільного захисту, та на тих, що не віднесені до неї, з чисельністю працюючих від 200 до 3 тисяч осіб призначаються спеціальні штатні особи з питань цивільного захисту.

На інших підприємствах, в установах та організаціях, з чисельністю працюючих до 200 осіб, призначаються позаштатні спеціальні особи з питань цивільного захисту. Оплата праці цим особам визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок діяльності цих підрозділів з питань цивільного захисту або призначених осіб визначаються відповідними положеннями про них, або посадовими інструкціями, які затверджуються їх керівниками.

 

Стаття 30.Координація діяльності органів виконавчої влади у сфері

цивільного захисту

 

Координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснюють Рада національної безпеки і оборони України у межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" та Кабінет Міністрів України.

Для координації діяльності відповідних органів виконавчої влади, організацій та сил цивільного захисту, пов’язаної з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи міських рад, керівники підприємств утворюють:

на державному рівні:

постійно діючу позаштатну Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

постійно діючу позаштатну Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації державного рівня рішенням Кабінету Міністрів України утворюється Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайної ситуації;

на регіональному рівні:

постійно діючі позаштатні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації регіонального рівня рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюється Спеціальна комісія з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального рівня;

на місцевому рівні:

постійно діючі позаштатні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районів та міст.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації місцевого рівня рішенням місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, виконавчих органів міських рад утворюється Спеціальна комісія з ліквідації надзвичайної ситуації місцевого рівня;

на об‘єктовому рівні:

постійно діючі позаштатні комісії з питань надзвичайних ситуацій об‘єкта.

Для ліквідації конкретної надзвичайної ситуації об‘єктового рівня рішенням адміністрацій (адміністративного органу) підприємства та організацій утворюється Спеціальна комісія з ліквідації надзвичайної ситуації об‘єктового рівня.

Завдання, склад, порядок діяльності Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та Спеціальної Урядової комісії з ліквідації надзвичайної ситуації визначаються положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Завдання, склад, порядок діяльності регіональних та місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, об‘єктових комісій з питань надзвичайних ситуацій та Спеціальних комісій з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального, місцевого та об‘єктового рівнів визначаються положеннями про них, які затверджуються відповідно місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами міських рад, керівниками підприємств та організацій.

 

Стаття 31. Пункти управління

 

Для забезпечення сталого управління виконанням заходів цивільного захисту під час виникнення надзвичайних ситуацій, а також виконання функцій, передбачених на особливий період, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями використовується державна система пунктів управління, рухомі пункти управління та центри управління під час надзвичайних ситуацій.

Перелік органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які створюють пункти управління державної системи цих пунктів та вимоги до них визначаються Положенням про пункти управління, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік органів управління, які створюють рухомі пункти управління та центри управління під час надзвичайних ситуацій та вимоги до них визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 32. Планування цивільного захисту

 

Для організації діяльності єдиної державної системи цивільного захисту Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями розробляються та затверджуються:

план реагування на надзвичайні ситуації (розробляється на всіх рівнях);

план локалізації і ліквідації аварій на об‘єктах підвищеної небезпеки;

план цивільного захисту на особливий період (розробляється в центральних органах виконавчої влади, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного значення та тих, що віднесені до груп з цивільного захисту, районах цих міст, на об‘єктах економіки, які продовжують роботу у воєнний час, та тих, що віднесені до категорій з цивільного захисту, а також додатково на об‘єктах економіки за рішенням Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування);

план основних заходів з підготовки єдиної державної системи цивільного захисту на рік;

плани основних заходів з підготовки функціональних і територіальних підсистем та їх ланок єдиної державної системи цивільного захисту на рік.

Структура, зміст, порядок розробки, погодження та затвердження планів визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

 

РОЗДІЛ 2

ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

 

ГЛАВА 4

Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

 

Стаття 33.Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

 

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій це комплекс організаційних, інженерно-технічних, медико-біологічних, протипожежних, фінансово-економічних та інших заходів, які реалізуються для захисту життя і здоров‘я населення, територій, навколишнього природного середовища і майна від надзвичайних ситуацій.

До основних функцій захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій відносяться:

оповіщення та інформування;

спостереження та лабораторний контроль;

укриття в захисних спорудах цивільного захисту;

евакуаційні заходи;

інженерний захист територій;

медичний захист;

психологічний захист;

біологічний захист;

радіаційний і хімічний захист.

 

Стаття 34. Оповіщення та інформування

 

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

функціонування загальнодержавної, територіальних та об‘єктових автоматизованих систем централізованого оповіщення;

використання телекомунікаційних мереж загального користування, відомчих телекомунікаційних мереж, а також телекомунікаційних мереж підприємств (у тому числі радіо, проводового, мобільного та супутникового зв‘язку), мереж загальнодержавного та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання інформації;

організаційно-технічного з'єднання територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на потенційно небезпечних об'єктах та об‘єктах підвищеної небезпеки;

організаційно-технічної інтеграції територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення і систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;

функціонування автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки і оповіщення населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

функціонування у містах, інших населених пунктах, а також місцях масового перебування людей, сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло.

Відповідальність за встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організацій. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Оператори та провайдери телекомунікації, телерадіомовні організації зобов‘язані забезпечити підключення систем централізованого оповіщення для автоматизованої передачі сигналів оповіщення та повідомлень з питань цивільного захисту.

Організація оповіщення і зв‘язку у єдиній державній системі цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформацію у сфері цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, виконавчі органи міських рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію з питань цивільного захисту, про свою діяльність у сфері цивільного захисту, про виникнення надзвичайних ситуацій, методи та способи захисту від них, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Інформація про діяльність Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів міських рад у сфері цивільного захисту є гласною і відкритою, якщо інше не передбачено законодавством.

Керівники потенційно небезпечних об‘єктів (підприємств) зобов‘язані розміщувати у найбільш придатній формі інформацію про свої підприємства (об‘єкти). Така інформація повинна містити: дані про суб‘єкта, що надає інформацію; дані про сферу діяльності установи; небезпечні речовини, що є на підприємстві та їх небезпечні властивості; природа можливого ризику при аваріях, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище; спосіб інформування населення у випадку аварії та поведінка, якої слід дотримуватися; свідчення про надання органам влади звіту про виконання вимог щодо безпеки, укладення відповідних угод з рятувальними службами; дані про те, чи детальніша інформація з цих питань може бути отримана з огляду на положення законодавства про конфіденційність.

Керівники радіаційно-небезпечних підприємств розробляють переліки інформацій, що надаються населенню, яке проживає у зоні спостереження навколо таких радіаційно-небезпечних підприємств, у разі загрози та виникнення радіаційних аварій. Переліки таких інформацій затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 35. Спостереження і лабораторний контроль

 

З метою запобігання та реагування на надзвичайні ситуації відповідними центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад та підприємствами здійснюються:

функціонування загальнодержавної і територіальних систем спостереження та лабораторного контролю;

організація збирання, опрацювання і передавання інформації щодо стану навколишнього природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, збудниками інфекційних хвороб та іншими біологічними агентами.

Порядок функціонування загальнодержавної та територіальних систем спостереження і лабораторного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 36. Укриття в захисних спорудах цивільного захисту

 

Одним з основних способів захисту населення при надзвичайних ситуаціях, а також у разі виникнення небезпек під час воєнних дій або внаслідок цих дій є його укриття у захисних спорудах цивільного захисту.

Для забезпечення укриття населення органами державної влади та органами місцевого самоврядування завчасно створюється необхідний фонд захисних споруд цивільного захисту.

Фонд захисних споруд цивільного захисту включає усі наявні захисні споруди цивільного захисту (сховища та протирадіаційні укриття), а також наземні і підземні споруди подвійного призначення, які можуть бути використані для захисту людей від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, та небезпечних наслідків аварій, катастроф та стихійних лих.

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

а) комплексного освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для взаємопогодженого розміщення у ньому споруд та приміщень соціально-побутового, виробничого та господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для захисту населення;

б) пристосування підвальних та інших заглиблених приміщень, приміщень цокольних та наземних поверхів існуючих будівель і таких, що будуються;

в) будівництва заглиблених сховищ та протирадіаційних укриттів, які окремо розташовані від об‘єктів виробничого призначення;

г) масового будівництва в особливий період швидкобудуємих захисних споруд та найпростіших укриттів;

д) обстеження, взяття на облік та пристосування підземних гірських та інших виробків і природних порожнин, які відповідають вимогам захисту людей.

До захисних споруд цивільного захисту відносяться:

сховища – захисні споруди, у яких упродовж певного часу забезпечуються умови для укриття (переховування) людей, з метою захисту від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій і небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій;

протирадіаційні укриття – інженерні (захисні) споруди, які призначені для захисту людей від впливу іонізуючого випромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, у яких допускається перебування розрахункової кількості осіб на протязі до двох діб;

найпростіші укриття.

Укриттю в сховищах підлягають:

працівники найбільшої працюючої зміни об‘єктів, які розміщені за межами зон можливих сильних руйнувань, та віднесених до категорії особливої важливості з цивільного захисту;

працівники найбільшої працюючої зміни підприємств, які продовжують свою діяльність у воєнний час, а також працюючої зміни чергового і лінійного персоналу підприємств, що забезпечують життєдіяльність міст та об‘єктів, віднесених до відповідних груп (категорій) з цивільного захисту;

персонал атомних електростанцій і працівники підприємств, які забезпечують функціонування цих станцій;

нетранспортабельні хворі, а також медичний та обслуговуючий персонал лікувальних закладів, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані в безпечні місця, у разі виникнення надзвичайних ситуацій та/або під час воєнних дій.

Захист іншого працюючого та непрацюючого населення, яке проживає у містах, віднесених до груп з цивільного захисту, і яке не підлягає евакуації або не може бути евакуйоване у безпечні місця, у разі виникнення надзвичайних ситуацій та/або під час воєнних дій, а також населення інших населених пунктів здійснюється у фонді захисних споруд.

Потреба у фонді захисних споруд цивільного захисту визначається необхідністю укриття цих категорій населення.

Порядок створення, утримання та використання захисних споруд цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

Щорічно перелік захисних споруд цивільного захисту, які необхідно будувати, із зазначенням джерел фінансування, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо проектування, будівництва пристосування та розміщення захисних споруд цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту разом з центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесенні питання архітектури і містобудування.

Утримання захисних споруд цивільного захисту здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, на балансі яких вони перебувають, за рахунок відповідно державного, місцевих бюджетів та коштів підприємств.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуження) і повинні зберігатися та утримуватись правонаступниками у готовності до використання за призначенням.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок ведення державного обліку захисних споруд цивільного захисту, виключення сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту, визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 37. Евакуаційні заходи

 

Обов‘язкової евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах можливих бойових дій, районів виникнення стихійного лиха, великих аварій, катастроф, великих лісових і торф‘яних пожеж, підтоплення та інших явищ, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.

Для захисту населення від надзвичайних ситуацій його евакуація планується на випадок:

аварії на радіаційно небезпечних об‘єктах з можливим забрудненням території;

усіх видів аварій з викидом небезпечних хімічних речовин;

загрози катастрофічного затоплення місцевості;

лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Для захисту населення у воєнний час від негативного впливу засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, евакуація планується на випадок виникнення збройних конфліктів і проводиться з районів можливих бойових дій.

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення і планується на випадок:

можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають у зоні ураження);

виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

виникнення інших надзвичайних ситуацій, наслідки яких потребують проведення загальної евакуації.

Часткова евакуація для захисту окремих категорій населення проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації.

Часткова евакуація проводиться завчасно для вивезення визначених окремих категорій населення: студентів, учнів навчальних закладів та інтернатів, вихованців дитячих будинків, пенсіонерів та інвалідів, які утримуються в будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, хворих разом з лікувальними закладами та їх персоналом, а також майна, яке підлягає евакуації.

Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення, за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають:

на державному рівні – Кабінет Міністрів України;

на регіональному рівні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

на місцевому рівні – районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування;

на об‘єктовому рівні – керівники підприємств.

Екстрена евакуація із зони виникнення надзвичайної ситуації може проводитись за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, а у разі його відсутності за рішенням керівника аварійно-рятувального формування чи служби, який першим прибув на місце надзвичайної ситуації.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

планування евакуації населення;

визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення;

організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;

організації управління евакуацією;

всебічного життєзабезпечення евакуйованого населення у місцях їх безпечного розселення;

навчання населення діям під час проведення евакуації.

Для планування, підготовки та проведення евакуації або тимчасового відселення із зони надзвичайної ситуації, приймання і розміщення населення у безпечних районах органами державної влади, органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств створюються евакуаційні органи: евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти, евакуаційні приймальні комісії, оперативні групи з організації вивчення евакуйованого населення, групи управління на маршрутах пішої евакуації населення, адміністрації пунктів посадки (висадки) населення на транспорти (з транспорту).

Порядок проведення евакуація населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Методичне забезпечення планування евакуаційних заходів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуацій, районів бойовий дій усіма видами наявного транспорту, а у разі його відсутності або недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів – організованого виведення населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

Для вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів бойових дій залучаються транспортні засоби усіх автотранспортних підприємств незалежно від форм власності.

Порядок залучення автотранспортних підприємств до евакуації населення визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 38. Інженерний захист територій

 

Інженерний захист територій включає:

проведення районування територій за наявністю об‘єктів підвищеної небезпеки і виробництв та загрози виникнення небезпечних природних явищ та процесів;

віднесення адміністративно-територіальних одиниць і об‘єктів національної економіки до відповідних категорій з цивільного захисту та віднесення міст до груп з цивільного захисту;

розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту у відповідні види містобудівної і проектної документації та реалізації їх при будівництві і експлуатації;

врахування ймовірних проявів стихійних природних явищ і процесів, аварій і катастроф під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

раціональне розміщення об‘єктів підвищеної небезпеки з урахуванням ймовірних наслідків аварій;

розроблення і проведення заходів щодо безаварійного функціонування об‘єктів підвищеної небезпеки;

будування споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

створення комплексних схем захисту населених пунктів та об‘єктів у разі прояву небезпечних та стихійних природних явищ і процесів, шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;

проведення державної експертизи реалізації інженерно-технічних заходів щодо захисту населення під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів (у складі містобудівної документації), проектування, будування (реконструкції) об‘єктів підвищеної небезпеки та інших об‘єктів господарювання;

періодичні обстеження будівель, споруд, інженерних мереж та транспортних комунікацій, розроблення та реалізація заходів щодо їх безпечної експлуатації.

Організація виконання інженерно-технічних заходів цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 39. Медичний захист

 

Медичний захист включає:

планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від відомчої належності, форм власності та господарювання;

розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості додаткових лікувальних закладів та формувань Державної служби медицини катастроф;

завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарних протиепідемічних заходів;

контроль за безпекою та якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

завчасне створення і підготовку спеціальних медичних закладів (формувань);

накопичення медичного та спеціального майна і техніки;

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією, за місцями захоронення біологічних матеріалів, заражених активними формами бактерій;

підготовку та перепідготовку медичного персоналу з надання невідкладної медичної допомоги;

навчання населення способам надання першої медичної допомоги та правилам дотримання особистої та громадської гігієни.

Постраждале населення, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, за висновками Державної служби медицини катастроф та/або медико-соціальних експертних комісій, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Неповнолітні особи, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій, дорожньо-транспортних пригод, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації, дорожньо-транспортної пригоди, загинув один із батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування. Порядок визначення санаторно-курортних закладів, при яких створюються центри медико-психологічної реабілітації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік визначених санаторно-курортних закладів затверджується спільним актом центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров‘я та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 40. Психологічний захист

 

Психологічний захист включає комплекс організаційних, інформаційних, психопрофілактичних та психокорекційних заходів, спрямованих на запобігання, зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів та реакцій серед населення у випадках загрози та виникнення надзвичайної ситуації. Реалізація комплексу заходів психологічного захисту покладається на підрозділи психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. До психологічного захисту можуть залучатися інші фахівці психологічного забезпечення після спеціального інструктажу спеціалістів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Психологічний захист забезпечується:

плануванням діяльності та використанням підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

виконанням, у разі виникнення надзвичайних ситуацій, Національного плану заходів психологічної безпеки, який розробляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та затверджується Кабінетом Міністрів України

своєчасним застосуванням ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних та психокорекційних методів впливу на особистість;

виявленням, за допомогою психологічних методів, чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

використанням сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення.

 

Стаття 41. Біологічний захист

 

Біологічний захист включає:

своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацією та ліквідацією;

прогнозування масштабів та медико-санітарних наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних та лікувальних заходів;

своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту;

запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину;

здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження;

проведення санітарної обробки людей, знезаражування тварин тощо;

проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження людей;

надання невідкладної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму установами, підприємствами, організаціями та населенням.

 

Стаття 42. Радіаційний і хімічний захист

 

Радіаційний і хімічний захист включає:

виявлення та оцінку радіаційної та хімічної обстановки;

організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

розроблення типових режимів радіаційного захисту та їх дотримання;

організацію та проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, завчасне пристосування об‘єктів комунально-побутового обслуговування та інших об‘єктів господарювання для їх здійснення;

завчасне накопичення і підтримання у готовності засобів колективного та індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю, у тому числі засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно до встановлених зон, забезпечення зазначеними засобами особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж у осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання та населення, яке проживає у зонах небезпечного зараження та навколо них;

надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки.

Організація та порядок реалізацій заходів радіаційного і хімічного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

 

РОЗДІЛ 3

ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ СИТУАЦІЯМ

 

Стаття 43. Основні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

 

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій це підготовка та реалізація комплексу організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, природоохоронних, наглядових та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної, пожежної та природної безпеки, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, з метою недопущення або пом‘якшення можливих наслідків.

Основними заходами щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій є:

проведення оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;

прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій;

своєчасне оповіщення та достовірне інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, розвиток подій, методи та способи захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки;

спостереження та лабораторний контроль;

комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту населення і територій;

забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;

забезпечення державного регулювання та контроль господарської діяльності з питань цивільного захисту;

створення і підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

створення страхового фонду документації для забезпечення проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлювальних робіт;

своєчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів;

створення резервів фінансових і матеріальних ресурсів;

розроблення і реалізацію цільових та науко-технічних програм з проблем запобігання надзвичайним ситуаціям;

створення, підготовку та належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях необхідних органів управління та оптимально достатньої кількості та спеціалізації сил і засобів цивільного захисту;

підготовку населення діям в умовах надзвичайних ситуацій.

Реалізація заходів у сфері запобігання виникненню надзвичайних ситуацій є одним із головних пріоритетних напрямів роботи Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

ГЛАВА 5

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій

 

Стаття 44.Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій

 

З метою забезпечення заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та здійснення постійного моніторингу, лабораторного контролю, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу події, у державі функціонує система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій з постійно діючими центральним і регіональними координуючими органами з цих питань та мережа моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування.

Порядок здійснення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 45.Структура системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій

 

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій здійснюється на: державному регіональному, місцевому та об‘єктовому.

На державному рівні у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюється і функціонує Центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. До мережі моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на державному рівні входять науково-дослідні установи Національної академії наук, галузевих академій наук, відомчі науково-дослідні установи.

На регіональному рівні у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються та функціонують регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

До мережі моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на регіональному рівні входять: галузеві науково-дослідні установи, кафедри, лабораторії; служби вищих навчальних закладів та наукових установ гідрометеорологічного, мікробіологічного, санітарно-гігієнічного, ветеринарного, агрохімічного, фітопатологічного, будівельного, технічного профілю; суб‘єкти моніторингу регіонального рівня з питань охорони навколишнього природного середовища, гідрометеорології, будівництва та експлуатації будівель, водного, лісового та житлово-комунального господарства, санітарно-епідеміологічного нагляду; установи та організації пожежного, гірничого, промислового та техногенного нагляду; інженерно-сейсмометричні служби, які функціонують на території відповідного регіону України і виконують завдання в масштабі регіону.

До мережі моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій на місцевому рівні входять районні та міські санітарно-епідеміологічні, гідрометеорологічні підрозділи, підрозділи хімізації та сільськогосподарської радіології, агрохімічні служби, ветеринарні лабораторії, підрозділи пожежного, гірничого, промислового та техногенного нагляду, будівельного та технічного контролю, житлово-комунального господарства.

До мережі моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій на об‘єктовому рівні входять виробничі (заводські, фабричні, складські, базові тощо) лабораторії нагляду і контролю за якістю продукції підприємств, виробничих об‘єднань, акціонерних товариств, диспетчерські служби, системи контролю за безпекою виробництва, які функціонують на території організації або об‘єкту.

Координацію роботи мережі установ місцевого та об‘єктового рівнів здійснюють регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Перелік установ та організацій, які входять до мережі моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування визначається Кабінетом Міністрів України.

Проведення робіт з моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування та надання інформації за результатами цих робіт здійснюється для координуючих центрів безоплатно.

 

 

ГЛАВА 6

Державне регулювання діяльності суб‘єктів господарювання

з питань цивільного захисту

 

Стаття 46.Засоби державного регулювання діяльності суб‘єктів господарювання з питань цивільного захисту

 

До засобів державного регулювання діяльності суб‘єктів господарювання з питань цивільного захисту відносяться:

державна стандартизація з питань з питань цивільного захисту;

державна експертиза у сфері цивільного захисту;

державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту;

паспортизація, реєстрація та ідентифікація потенційно небезпечних об‘єктів, декларування безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту;

сертифікація продукції цивільного захисту;

страхування у сфері цивільного захисту.

 

Стаття 47. Державна стандартизація з питань цивільного захисту

 

Державна стандартизація з питань цивільного захисту спрямована на забезпечення:

безпеки продукції (робіт, послуг) та матеріалів для життя і здоров'я людей та довкілля;

якості продукції (робіт, послуг) та матеріалів, відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

єдності принципів вимірювання;

безпеки функціонування суб‘єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій і катастроф.

 

Стаття 48. Державна експертиза у сфері цивільного захисту

 

Державній експертизі з питань цивільного захисту підлягають:

проекти будівництва об'єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації та вплинути на стан захисту населення і територій;

проекти містобудівної та іншої будівельної документації щодо врахування вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту.

Держана експертиза з питань цивільного захисту організовується і проводиться відповідно до цього Кодексу, іншого законодавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 49.Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту

 

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту організовуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, відповідно до вимог цього Кодексу, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших актів законодавства.

Стаття 50.Паспортизація, реєстрація та ідентифікація потенційно небезпечних об‘єктів, декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

 

Паспортизації та включенню до Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів підлягають усі потенційно небезпечні об‘єкти. Порядок введення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об‘єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання надзвичайним ситуаціям, а також забезпечення готовності до локалізації і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Порядок розроблення декларацій безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 51. Ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту

 

Господарська діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, проводиться на підставі ліцензій, що видаються у порядку, встановленому законодавством.

Діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, включає:

проектування, монтаж, технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення про їх виникнення.

 

Стаття 52. Сертифікація продукції цивільного захисту

 

Сертифікація продукції цивільного захисту організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам.

Правила сертифікації продукції цивільного захисту затверджується Національним органом України з сертифікації.

Сертифікація продукція цивільного захисту здійснюється органами сертифікації, які створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 53. Страхування у сфері цивільного захисту

 

Метою страхування у сфері цивільного захисту є:

страховий захист майнових інтересів підприємств, установ, організацій і громадян за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій;

страхове відшкодування суб‘єктам господарювання (потенційно небезпечним об‘єктам та об‘єктам підвищеної небезпеки) за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або їх майну, а також іншим юридичним особам внаслідок аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації, що можуть виникнути на такому об‘єкті.

Страховий захист населення від надзвичайних ситуацій забезпечується обов'язковим та добровільним страхуванням відповідно до законодавства.

Для забезпечення страхового захисту майнових інтересів суб‘єктів господарювання, фізичних осіб, а також третіх осіб та їх майну за шкоду внаслідок надзвичайних ситуацій обов‘язковому страхуванню підлягають:

страхування нерухомого майна юридичних та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо). Перелік зон ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо) та розмір таких зон, за результатами спостереження, встановлюються Кабінетом Міністрів України;

страхування цивільної відповідальності суб‘єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок пожежі, аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації на таких об‘єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій.

 

Стаття 54. Страховий фонд документації з питань цивільного захисту

 

Для проведення відновлювальних, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на потенційно небезпечних, які включені до Державного реєстру техногенно та екологічно небезпечних об‘єктів України, заздалегідь створюються комплекти документації страхового фонду, що закладаються на зберігання до страхового фонду документації України.

Правові, економічні та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації, а також функціонування державної системи страхового фонду документації здійснюється відповідно до законодавства.

 

Стаття 55.Системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення

 

Потенційно небезпечні об‘єкти та об‘єкти підвищеної небезпеки, з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій, під час їх будівництва обладнуються системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Перелік об‘єктів, які обладнуються системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, а також їх улаштування, експлуатація та технічне обслуговування визначаються Правилами, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

На потенційно небезпечних об‘єктах та об‘єктах підвищеної небезпеки, які експлуатуються без систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, створюються такі системи.

 

 

ГЛАВА 7

Пожежна безпека

 

Стаття 56. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

 

Пожежна безпека це відсутність неприпустимого ризику виникнення та розвитку пожеж.

Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також інших суб‘єктів господарювання та громадян здійснюється відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб та працівників підприємств, установ, організацій та інших суб‘єктів господарювання (підприємців). Ця вимога відображається в трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Обов‘язок із забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Обов‘язок із забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції, капітальному ремонті та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Обов‘язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і їх власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Спеціальна пожежна техніка, обладнання та засоби протипожежного захисту виготовляються на умовах державного замовлення.

 

Стаття 57. Участь страхових організацій у забезпеченні пожежної безпеки

 

Організації, що здійснюють страхування на випадок пожеж, зобов'язані провадити відрахування від платежів з майнових видів страхування органам управління пожежною охороною на запобіжні протипожежні заходи, передбачати надання страхувальникам пільг у вигляді знижок страхових платежів при виконанні ними протипожежних вимог, а також зменшення суми страхового відшкодування або відмову від його виплати, якщо на виникнення пожежі та її наслідки вплинуло невиконання вимог пожежної безпеки.

Знижки страхових платежів повинні також передбачатися для підприємств, які утримують підрозділи пожежної охорони з виїзною пожежною технікою.

Розмір і порядок відрахувань від страхових платежів на запобіжні протипожежні заходи визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 58.Погодження нормативних, нормативно-технічних документів

та проектної документації

 

Стандарти, технічні умови, інші нормативно-технічні документи на пожежонебезпечні технологічні процеси та продукцію повинні включати вимоги пожежної безпеки і погоджуватися з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Проектні рішення, на які не встановлено норми і правила з питань пожежної безпеки, узгоджуються з органом державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Вимоги пожежної безпеки, що містяться у відомчих актах, не повинні суперечити національним стандартам, нормам і правилам.

 

Стаття 59.Дотримання вимог пожежної безпеки при проектуванні, будівництві

і реконструкції об'єктів виробничого та іншого призначення

 

Виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію чи в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту або технічного переоснащення, а також технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки.

Забороняється будівництво, реконструкція, розширення, капітальний ремонт, технічне переоснащення приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції без попередньої експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Фінансування таких робіт може провадитися лише після одержання позитивних висновків експертизи.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки проводиться органами державного нагляду з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На машини, механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, а також на продукцію, у стандартах на які містяться вимоги щодо пожежної безпеки, повинен бути сертифікат, що засвідчує безпеку їх використання, виданий у встановленому порядку.

Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання вводяться в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних актів з пожежної безпеки, що діють в Україні.

Забороняється застосування в будівництві та на виробництві матеріалів і речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

Проектування, будівництво, реконструкція, розширення, капітальний ремонт, технічне переоснащення об'єктів, що здійснюються іноземними підприємствами, підприємствами з іноземними інвестиціями та об‘єктами права власності у спільній власності, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів України. Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва здійснюється згідно із статтями 8 та 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

 

Стаття 60.Правове регулювання видачі дозволів органами державного нагляду

з питань пожежної безпеки

 

Початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію виробничих, жилих, інших будівель, споруд та об‘єктів після будівництва, розширення, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, впровадження нових технологій, передача на виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень здійснюються після одержання на це дозволу органів державного нагляду з питань пожежної безпеки, крім випадків, коли започаткування господарської діяльності можливе за декларативним принципом, що визначається законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Дозвіл видається органами державного нагляду з питань пожежної безпеки безоплатно.

Дозвіл не оформлюється у разі:

прийняття в експлуатацію об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту державною комісією, утвореною в установленому порядку;

на орендовані торговельні місця, якщо вони розміщені на ринках відповідно до схеми, що в установленому порядку погоджена з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Новостворені підприємства, у тому числі ті, що розміщуються в орендованих приміщеннях, які не змінюють виду своєї діяльності (крім потенційно небезпечних об’єктів) або не належать до категорії вибухопожежонебезпечних та об’єктів з масовим перебуванням людей і не розміщуються на території або всередині зазначених об'єктів, можуть започатковувати свою діяльність за декларативним принципом. Якщо зазначені підприємства належать до категорії пожежонебезпечних об’єктів, вони можуть започатковувати свою діяльність за декларативним принципом за умови укладення договорів добровільного страхування відповідальності перед третіми особами. Перелік таких об’єктів, порядок та форма повідомлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, окремого виробництва, будівлі, споруди, окремого приміщення, іншого об‘єкту, що проводиться органом державного нагляду з питань пожежної безпеки або суб’єктом господарювання, який одержав ліцензію на проведення такої оцінки (експертизи).

Орган державного нагляду з питань пожежної безпеки протягом п’яти робочих днів після подання заявником документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі.

Підставами для відмови у видачі дозволу є:

подання юридичною або фізичною особою документів, необхідних для одержання дозволу, не у повному обсязі;

виявлення в документах, поданих юридичною або фізичною особою, недостовірних відомостей;

виявлення за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта чи приміщення порушень правил пожежної безпеки, що можуть призвести до виникнення пожежі або створення перешкод у її гасінні та евакуації людей.

Підставами для анулювання дозволу є:

звернення юридичної або фізичної особи із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

припинення господарської (підприємницької) діяльності юридичної або фізичної особи;

виявлення фактів порушення правил пожежної безпеки, що можуть призвести до виникнення пожежі або створення перешкод у її гасінні та евакуації людей;

виникнення пожежі, якщо в акті про пожежу зазначено, що причиною її виникнення є недодержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки;

недопущення посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки під час проведення ними планових або позапланових перевірок додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки до проведення таких перевірок.

Рішення про відмову у видачі та анулювання дозволу має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

Анулювання органом державного нагляду з питань пожежної безпеки дозволу на початок роботи та оренду приміщень не позбавляє юридичної або фізичної особи права подати документи на його отримання після усунення виявлених порушень.

Рішення про відмову у видачі та анулювання дозволу може бути оскаржено у порядку, визначеному законом.

Установлення норм, стосовно видачі органами державного нагляду з питань пожежної безпеки дозволів на початок роботи підприємств та оренди приміщень, в інших законах, крім цього Кодексу, не допускається.

Видача дозволів проводиться органами державного нагляду з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 61.Ліцензування діяльності щодо надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, сертифікація та контроль продукції на відповідність вимогам пожежної безпеки

 

Господарська діяльність, пов’язана з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, провадиться на підставі ліцензій, що видаються органом державного нагляду з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому законодавством.

Діяльність, пов’язана з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, включає:

проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, пожежного спостерігання, оцінку протипожежного стану об'єктів;

проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам.

Суб’єкт господарювання може отримати відповідні ліцензії на види господарчої діяльності, пов‘язані з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, у повному обсязі або частково.

Усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та для їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідності.

Стаття 62. Аудит з пожежної безпеки

 

Аудит з пожежної безпеки – документально оформлений системний незалежний процес обстеження та оцінювання об’єкта аудиту, що включає збирання, аналіз та об’єктивне оцінювання відомостей і даних для встановлення відповідності заходів, умов, систем управління пожежною безпекою й інформації з цих питань вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки та іншим критеріям щодо забезпечення пожежної безпеки.

Аудит з пожежної безпеки в Україні є добровільним. Суб’єктами аудиту є замовники та виконавці аудиту. Замовниками аудиту є власники об’єкта аудиту.

Аудит з пожежної безпеки може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній аудит здійснюється власником об’єкта для перевірки відповідності системи управління пожежною безпекою вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки. Зовнішній аудит здійснюється аудиторською організацією на замовлення власника об’єкта.

Порядок та умови проведення аудиту з пожежної безпеки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 63.Відповідальність за порушення вимог законодавства з питань

пожежної безпеки

 

За порушення, встановлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки, невиконання їх приписів та постанов, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням, винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності, відповідно до законодавства.

За порушення, встановлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами, вимог пожежної безпеки та експертних висновків (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації), невиконання приписів, постанов, розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки на підприємства, установи та організації накладається адміністративно-господарський штраф.

Максимальний розмір штрафу у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, не може перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства, установи та організації.

Кошти, одержані від застосування цих штрафних санкцій, спрямовуються до державного бюджету України.

Рішення про накладення штрафу може бути оскаржено до суду в місячний термін.

Несплата штрафу протягом місяця після остаточного вирішення спору тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

 

Стаття 64. Порядок вирішення спорів

 

Спори з питань пожежної безпеки вирішуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування , органами державного нагляду з питань пожежної безпеки згідно з їх компетенцією.

Спори з питань застосування протипожежних вимог стандартів, норм і правил вирішуються органами, що затвердили ці стандарти, норми і правила, разом з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

Питання, пов'язані із знесенням, перенесенням, переплануванням будівель, побудованих з порушенням вимог пожежної безпеки, вирішуються органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

 

Стаття 65. Призначення і завдання пожежної охорони

 

Пожежна охорона – це від діяльності, яка полягає у тому, щоб запобігти виникненню пожеж і захищати людей, матеріальні цінності, довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі.

Пожежна охорона призначена для захисту життя і здоров'я громадян, приватної, комунальної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної охорони є:

здійснення державного пожежного нагляду (контролю) за дотриманням та виконанням вимог законодавства, нормативно-правових та інших нормативних актів у сфері пожежної безпеки;

запобігання пожежам та нещасним випадкам на них;

гасіння пожеж, рятування людей, а також надання допомоги в ліквідації надзвичайних ситуацій та подій.

 

Стаття 66. Види пожежної охорони

 

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

 

Стаття 67. Державна пожежна охорона

 

Забезпечення державної пожежної охорони покладається на:

органи державного нагляду з питань пожежної безпеки;

пожежно-рятувальні, пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

допоміжні служби, призначені для забезпечення пожежної безпеки;

пожежно-технічні навчальні заклади, науково-дослідні установи, організації та підприємства спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, діяльність яких спрямована для забезпечення пожежної безпеки.Державний центр сертифікації спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок забезпечення державної пожежної охорони визначається Положенням про державну пожежну охорону, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 68. Права та обов‘язки особового складу державної пожежної охорони

 

Особовий склад та працівники державної пожежної охорони під час виконання покладених на них обов‘язків керується цим Кодексом, а також іншими нормативно-правовими актами про пожежну безпеку та підпорядковується з питань пожежної безпеки та гасіння пожеж тільки своїм безпосереднім і прямим начальникам.

Ніхто інший, за винятком уповноважених посадових осіб, немає права втручатися в діяльність особового складу державної пожежної охорони під час виконання ним обов‘язків з питань пожежної безпеки.

Вимоги з питань пожежної безпеки посадових осіб начальницького складу державної пожежної охорони, що встановлені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань пожежної безпеки є обов‘язковими до виконання всіма посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, підприємцями та громадянами.

Посадові особи державної пожежної охорони зобов‘язані:

використовувати у межах своєї компетенції, надані їм повноваження щодо запобігання та припинення правопорушень з питань пожежної безпеки, а також сили та засоби при гасінні пожеж і рятуванні людей;

брати участь у заходах щодо удосконалення та впровадження спеціальної пожежної техніки, систем та засобів протипожежного захисту, форм і методів профілактики пожеж;

сприяти самосвідомості та ініціативі громадян з питань забезпечення пожежної безпеки;

зберігати в таємниці державну та комерційну інформацію, що стає відомою їм у зв‘язку з виконанням службових обов‘язків.

Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, які належать до державної пожежної охорони, при виявленні пожежі у позаслужбовий час зобов‘язані повідомити про неї підрозділ пожежної охорони і до її прибуття взяти на себе керівництво гасінням пожежі та рятуванням людей, організувати надання першої медичної допомоги потерпілим.

Особовому складу державної пожежної охорони на час виконання службових обов‘язків, пов‘язаних із запобіганням пожежам, надаються проїзні квитки на всі види громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 69. Відомча пожежна охорона

 

На потенційно небезпечних підприємствах, які віднесені до сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади, створюються підрозділи відомчої пожежної охорони.

Перелік підприємств, на яких створюються підрозділи відомчої пожежної охорони, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок забезпечення відомчої пожежної охорони, права та обов‘язки її працівників визначаються Положеннями про відомчу пожежну охорону, які розробляються та затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади на підставі Типового положення про відомчу пожежну охорону. Типове положення про відомчу пожежну охорону затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Підрозділи відомчої пожежної охорони в питаннях підготовки особового складу та організації гасіння пожеж керуються актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також інших відповідних центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких віднесені підрозділи відомчої пожежної охорони.

Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади з питань підготовки особового складу відомчої пожежної охорони та організації гасіння пожеж погоджуються із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 70. Місцева пожежна охорона

 

У селах, селищах, містах, а також для охорони об‘єктів де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевого самоврядування, за погодження з територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, створюються підрозділи місцевої пожежної охорони.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення підрозділів місцевої пожежної охорони здійснюється за рахунок:

коштів місцевих бюджетів;

коштів, які відраховуються підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території району, у розмірі 0,1 відсотка від основних та оборотних коштів, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів;

благодійних внесків юридичних і фізичних осіб.

У разі, якщо у населеному пункті, розташованому на відповідній території та зв‘язаному з іншими населеними пунктами під'їзними шляхами загального користування, створено підрозділ місцевої пожежної охорони, які здатен виконувати завдання за призначенням на території населених пунктів, де зазначені підрозділи відсутні, то відповідними місцевими бюджетами передбачається відрахування на матеріально-технічне забезпечення таких підрозділів.

Порядок забезпечення місцевої пожежної охорони, права та обов‘язки їх працівників визначаються Положенням про місцеву пожежну охорону, яке затверджується Кабінетом Міністрів України

 

Стаття 71. Добровільна пожежна охорона

 

Добровільна пожежна охорона може створюватися на підприємствах, в установах та організаціях з числа їх представників, а у населених пунктах – з числа громадян, що постійно проживають у зазначеному населеному пункті, з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння.

Рішення про створення підрозділів добровільної пожежної охорони приймає відповідно керівник підприємства, установи та організації або орган місцевого самоврядування у порядку, встановленому у Положенні про добровільну пожежну охорону, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації робіт із запобіганням виникненню пожеж, їх гасіння добровільною пожежною охороною та ведення обліку її підрозділів встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

У школах, дитячих таборах можуть створюватися дружини юних пожежних. Положення про дружини юних пожежних, затверджується центральним органом виконавчої влади з питань освіти за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

З метою забезпечення діяльності добровільної пожежної охорони місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де створюється добровільна пожежна охорона, можуть надавати в їх користування будинки, споруди, спеціальні службові приміщення, засоби зв‘язку, пожежну техніку та інше необхідне майно, яке є в комунальній власності, у власності громадян (за їх згодою) населених пунктів та підприємств, установ і організацій.

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення добровільної пожежної охорони може здійснюватись також за рахунок членських внесків, дотацій, прибутків від власної господарської діяльності, прибутків від майна добровільної пожежної охорони, дивідендів, надходжень від страхових компаній, пожертвувань громадян і юридичних осіб, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Підприємства, установи та організації у яких функціонує добровільна пожежна охорона, що надає послуги протипожежного призначення та послуги, пов‘язані із запобіганням або ліквідацією пожеж, звільняються від сплати податків на прибуток у межах обсягу виконаних робіт добровільною пожежною охороною.

Перелік послуг протипожежного призначення та послуг, пов‘язаних із запобіганням пожеж, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

 

ГЛАВА 8

Державний пожежний нагляд

 

Стаття 72. Державний пожежний нагляд

 

Державний пожежний нагляд за виконанням, визначених цим Кодексом та іншими нормативно-правовим актами, вимог пожежної безпеки центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими суб’єктами господарювання та юридичними особами, а також громадянами України, здійснюється органом державного нагляду з питань пожежної безпеки шляхом проведення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку планових та позапланових перевірок.

Контроль за виконанням правил пожежної безпеки під час проектування, будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту, технічного переоснащення та експлуатації іноземних підприємств, підприємств з іноземними інвестиціями та об‘єктів право власності у спільній власності регулюється законами або умовами, передбаченими договорами сторін, якщо вони не суперечать законодавству.

На об’єктах приватної власності органи державного нагляду з питань пожежної безпеки контролюють лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

 

Стаття 73. Орган державного пожежного нагляду з питань пожежної безпеки

 

Орган державного нагляду з питань пожежної безпеки діє у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту і йому підпорядковується.

Статус органу державного нагляду з питань пожежної безпеки, завдання і функції, порядок його діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Орган державного нагляду з питань пожежної безпеки має підпорядковані йому територіальні органи державного нагляду з питань пожежної безпеки до району, міста (селища міського типу) включно.

Організаційна структура, завдання і функції, порядок діяльності територіального органу державного нагляду з питань пожежної безпеки визначаються положенням про нього, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Державний пожежний нагляд очолює керівник органу державного нагляду з питань пожежної безпеки, який за посадою є Головним державним інспектором України з пожежного нагляду. Перший заступник та заступники керівника органу державного нагляду з питань пожежної безпеки за посадою одночасно є першим заступником Головного державного інспектора України з пожежного нагляду, заступниками Головного державного інспектора України з пожежного нагляду відповідно.

Керівники структурних підрозділів органу державного нагляду з питань пожежної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є старшими державними інспекторами з пожежного нагляду. Інші посадові особи органу державного нагляду з питань пожежної безпеки є державними інспекторами з пожежного нагляду.

Керівники територіальних органів державного нагляду з питань пожежної безпеки, їх заступники за посадою одночасно є відповідно Головними державними інспекторами з пожежного нагляду, заступниками головних державних інспекторів з пожежного нагляду Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, селищ міського типу, районів у містах, районів.

Інші посадові особи територіальних органів державного нагляду з питань пожежної безпеки є державними інспекторами з пожежного нагляду.

Посадові особи органів державного нагляду з питань пожежної безпеки здійснюють свої повноваження відповідно до цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Органи державного нагляду з питань пожежної безпеки під час виконання покладених на них завдань і повноважень щодо здійснення державного пожежного нагляду не залежать від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян і підпорядковуються у цих питаннях тільки своїм безпосереднім та прямим начальникам.

 

Стаття 74. Повноваження органів державного нагляду з питань пожежної безпеки

 

Органи державного нагляду з питань пожежної безпеки відповідно до покладених на них завдань:

розробляють, за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади, і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов’язковими для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України;

погоджують проекти національних та інших стандартів, норм, правил, технічних регламентів, умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;

встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів у сфері пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань;

здійснюють державний пожежний нагляд за додержанням (виконанням) вимог законодавства у сфері пожежної безпеки центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами;

виконують відповідно до законодавства дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців у сфері пожежної безпеки;

здійснюють, відповідно до законодавства та у межах своїх повноважень, ліцензування окремих видів господарської діяльності;

погоджують, відповідно до законів, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування у частині забезпечення його протипожежного захисту;

проводять, відповідно до законів, державну експертизу містобудівної документації, проектів інвестиційних програм та проектів будівництва на відповідність нормативним актам у сфері пожежної безпеки, а також експертизу проектної документації, затвердження якої в межах законодавства не потребує висновку комплексної державної експертизи;

делегують суб‘єктам господарювання, які одержали ліцензію на право проведення оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємств, об‘єктів чи приміщень, про право проведення такої оцінки (експертизи);

приймають участь у комісіях з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;

виконують в установленому порядку функції з підтвердження відповідності продукції вимогам пожежної безпеки та сертифікації продукції протипожежного призначення;

проводять, згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов’язані з пожежами та порушеннями протипожежних правил;

надають відповідно до законів платні послуги;

здійснюють відбір зразків пожежовибухонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення для визначення її показників щодо пожежної безпеки та готують матеріали для направлення їх до акредитованої організації на проведення експертизи (випробування) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

виконують інші функції, передбачені законами.

 

Стаття 75. Права органів державного нагляду з питань пожежної безпеки

 

Органи державного нагляду з питань пожежної безпеки мають право:

1) проводити в робочий час за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів у присутності керівника чи його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання планові та позапланові перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об'єктів, одержувати під час здійснення державного пожежного нагляду необхідні документи, зокрема, пояснення, відомості, довідки;

2) давати (надсилати) керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, а також громадянам обов'язкові для виконання приписи, постанови, розпорядження та експертні висновки (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки;

3) здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування (вибірково), будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту та експлуатації підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів;

4) позапланові перевірки проводити у разі:

подання суб’єктом господарювання письмової заяви про здійснення перевірки за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, поданої керівником підприємства, установи та організації для одержання дозволу на початок роботи підприємств та оренди приміщень;

перевірки виконання керівником підприємства, установи та організації приписів, постанов, розпоряджень та експертних висновків (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації) органів державного нагляду з питань пожежної безпеки щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки;

надходження звернень від фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування про порушення керівником підприємства, установи та організації встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди вищестоящого органу у системі органів державного нагляду з питань пожежної безпеки на їх проведення;

5) притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні, визначених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов розпоряджень органів державного нагляду з питань пожежної безпеки, або створенні перешкод у їх діяльності, а також використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;

6) застосовувати штрафні санкції до підприємств за порушення визначених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів, постанов та розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань пожежної безпеки;

7) складати, на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про адміністративні правопорушення у разі провадження господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства, без одержання відповідної ліцензії, провадження господарської діяльності без одержання дозволу органу державного нагляду з питань пожежної безпеки на початок роботи підприємств та оренду приміщень, а також подання суб'єктом господарювання органу державного нагляду з питань пожежної безпеки недостовірної інформації про відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства або у разі завідомо неправдивого виклику пожежної охорони;

8) зупиняти: роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів; експлуатацію будівель, споруд та інших об'єктів, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі; випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту; проведення пожежонебезпечних робіт та дію виданих дозволів на право проведення таких робіт; виконання проектів будівництва, а також проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції щодо припинення фінансування таких робіт; у разі:

порушення вимог пожежної безпеки, визначених законодавством, нормами і правилами, що створюють загрозу виникнення пожежі, або перешкоджає її гасінню та евакуації людей;

випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від технічних умов або за відсутності даних щодо пожежної безпеки;

порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час проектування, будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів;

9) здійснювати, у разі необхідності, звукозапису, фото-і відеозйомки, як допоміжних засобів документування правопорушень з питань пожежної безпеки та готувати пропозиції щодо запобігання пожежам;

10) скликати у встановленому порядку та проводити наради з питань, що належать до їх компетенції.

Приписи, постанови, розпорядження та експертні висновки (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації) органів державного нагляду з питань пожежної безпеки щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки можуть бути оскаржені до вищестоящого органу у системі органів державного нагляду з питань пожежної безпеки протягом десяти робочих днів або до суду, у встановлений законодавством строк.

За шкоду, завдану юридичним та фізичним особам внаслідок правомірного застосування санкцій, органи державного нагляду з питань пожежної безпеки та їх посадові особи відповідальності не несуть.

 

 

ГЛАВА 9

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту

 

Стаття 76.Органи державного нагляду з питань цивільного захисту

 

Державний нагляд (контроль) за виконанням вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, іншими суб‘єктами господарювання та юридичними особами, а також громадянами України, здійснюється органом державного нагляду з питань цивільного захисту.

Орган державного нагляду з питань цивільного захисту діє у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Статус органу державного нагляду з питань цивільного захисту, завдання і функції, порядок його діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Орган державного нагляду з питань цивільного захисту має підпорядковані йому територіальні органи державного нагляду з питань цивільного захисту до району, міста (селища міського типу) включно.

Організаційна структура, завдання і функції, порядок діяльності територіального органу державного нагляду з питань цивільного захисту визначаються положенням про нього, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Керівник органу державного нагляду з питань цивільного захисту, його перший заступник та заступники за посадою одночасно є відповідно Головним державним інспектором України з питань цивільного захисту, першим заступником Головного державного інспектора України з питань цивільного захисту, заступниками Головного державного інспектора України з питань цивільного захисту.

Керівники структурних підрозділів органу державного нагляду з питань цивільного захисту, їх заступники за посадою одночасно є старшими державними інспекторами України з питань цивільного захисту.

Інші посадові особи органу державного нагляду з питань цивільного захисту є державними інспекторами України з питань цивільного захисту.

Керівники територіальних органів державного нагляду з питань цивільного захисту, їх заступники за посадою одночасно є відповідно Головними державними інспекторами України з питань цивільного захисту, заступниками головних державних інспекторів України з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного значення, районах у містах.

Інші посадові особи територіальних органів державного нагляду з питань цивільного захисту є державними інспекторами України з питань цивільного захисту.

Посадові особи органів державного нагляду з питань цивільного захисту здійснюють свої повноваження відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, відповідно до компетенції.

Органи державного нагляду з питань цивільного захисту, стосовно виконання покладених на них повноважень з питань державного нагляду у зазначеної сфери, не залежать від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об‘єднань громадян і підпорядковуються з питань здійснення державного нагляду тільки своїм безпосереднім та прямим начальникам.

 

Стаття 77.Повноваження органів державного нагляду з питань

цивільного захисту

 

Органи державного нагляду з питань цивільного захисту відповідно до покладених на них завдань:

здійснюють нагляд (контроль) за виконанням вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими суб‘єктами господарювання;

здійснюють нагляд (контроль) за діяльністю аварійно-рятувальних служб, формувань та підприємств, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій (далі – аварійно-рятувальні служби);

організовують та проводять, відповідно до законодавства, перевірки центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, сил цивільного захисту щодо виконання цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

організовують і проводять державну експертизу з питань цивільного захисту проектів будівництва об‘єктів, що можуть спричинити надзвичайні ситуації та вплинути на стан захисту населення і територій;

узагальнюють практику застосування законодавства у сфері цивільного захисту, розробляють пропозиції щодо його удосконалення і вносять їх на розгляд спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

здійснюють нагляд (контроль) за додержанням вимог будівельних норм і правил у частині інженерно-технічних заходів цивільного захисту;

приймають участь: у розслідуванні причин виникнення надзвичайних ситуацій та невиконання запобіжних заходів; оцінюванні дій органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту щодо організації, управління та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері, перевіряють умови зберігання, знешкодження, утилізації і захоронення небезпечних речовин та виробів, що містять такі речовини;

надають у встановленому порядку центральним та місцевим органом виконавчої влади, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування інформацію щодо юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, з питань безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки, з питань діяльності і готовності до дій аварійно-рятувальних служб для притягнення їх до відповідальності, згідно із законами;

проводять, відповідно до законодавства, атестацію експертів цивільного захисту з питань техногенної безпеки;

здійснюють розроблення нормативно-правових та інших нормативних актів відповідно до компетенції;

здійснюють ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту;

здійснюють інші повноваження, передбачені цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, відповідно до компетенції.

 

Стаття 78.Права органів державного нагляду з питань цивільного захисту

 

Органи державного нагляду з питань цивільного захисту мають право:

проводити, відповідно до законодавства, перевірки центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємства, установ та організацій щодо дотримання вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

складати, за результатами перевірок, акти перевірок, а у разі невиконання цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту, законних вимог посадових осіб органів державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки, приписи та, на підставі Кодексу України "Про адміністративні порушення", протоколи про адміністративні правопорушення;

застосовувати штрафні санкції до підприємств за порушення встановлених законодавством вимог з питань цивільного захисту;

притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб та громадян, винних у порушенні нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

направляти в установленому законом порядку до відповідних органів матеріали про порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності;

обмежувати або зупиняти в установленому законодавством порядку роботи з будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту, технічного переоснащення об'єктів, що проводяться з порушенням вимог законодавства з питань цивільного захисту;

призупиняти до усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки роботу підприємств, об‘єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також виконання робіт, якщо ці порушення створюють загрозу життю або здоров‘ю людей;

залучати до перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектних установ за погодженням з їх керівниками;

отримувати встановленим порядком від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств інформацію, яка необхідна для виконання покладених завдань;

здійснювати, у разі необхідності, звукозапису, фото- і відеозйомки, як допоміжних засобів документування правопорушень з питань цивільного захисту та готувати пропозиції щодо запобігання надзвичайним ситуаціям;

скликати у встановленому порядку та проводити наради з питань, що належать до їх компетенції;

тимчасово зупиняти діяльність не атестованих аварійно-рятувальних служб.

Органи державного нагляду з питань цивільного захисту вносять у встановленому порядку до центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування пропозиції про необхідність зупинення дії виданих дозволів на експлуатацію об‘єктів підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктів у разі:

недотримання умов цих дозволів;

виявлення факту порушення вимог техногенної безпеки, що може призвести до виникнення надзвичайної ситуації;

виникнення надзвичайної ситуації, якщо при з‘ясуванні причин її виникнення встановлено недодержання вимог техногенної безпеки;

недопущення посадових осіб органів державного нагляду з питань цивільного захисту на об‘єкт до проведення перевірок.

Посадові особи органів державного нагляду з питань цивільного захисту видають керівникам підприємств приписи щодо усунення порушень з питань цивільного захисту у разі:

відсутності, неповноти розроблення або невиконання посадових інструкцій, правил та інших організаційно-розпорядчих документів, які стосуються заходів забезпечення цивільного захисту;

не проведення у встановленому порядку навчання персоналу підприємства діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

відсутності, неповноти або невиконання спланованих заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій;

не проведення ідентифікації потенційно небезпечних об‘єктів або об‘єктів підвищеної небезпеки;

не проведення паспортизації потенційно небезпечного об‘єкта або об‘єкта підвищеної небезпеки;

відсутності декларації безпеки об‘єкта підвищеної небезпеки;

відсутності на виробництвах, де застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання, устаткування та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

невідповідності кількості промислових засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників об‘єктів, їх непридатності або відсутності на об‘єкті, а також у разі порушення порядку зберігання таких засобів;

порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

відсутності плану локалізації і ліквідації аварій на потенційно небезпечному об‘єкті або об‘єкті підвищеної небезпеки, а також відсутності розроблених відповідно до цього плану спеціальних заходів протиаварійного захисту;

відсутності, або неповноти створення об‘єктових матеріальних резервів, призначених для ліквідації надзвичайних ситуацій, або невідповідності їх затвердженим номенклатурам та обсягам;

відсутності або непридатності засобів радіаційного та хімічного захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об‘єктів підвищеної небезпеки, а також у осіб, участь яких у ліквідації надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації аварій;

відсутності або несправності на потенційно небезпечному об‘єкті чи об‘єкті підвищеної небезпеки локальної системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальної системи оповіщення населення, яке проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цього об‘єкта;

відсутності на об‘єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, що призначені для забезпечення безпеки об‘єктів;

неготовності осіб, які обслуговують потенційно небезпечні об‘єкти та об‘єкти підвищеної небезпеки, а також осіб, участь яких у ліквідації надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації та ліквідації аварій, до дій з попередження та ліквідації надзвичайної ситуації;

відсутності на потенційно небезпечному об‘єкті та об‘єкті підвищеної небезпеки угоди про постійне обов‘язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами, якщо інше не передбачено законодавством;

порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровідним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;

проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших господарських об‘єктів, інженерних та транспортних комунікацій з порушенням встановленого законодавством порядку їх проведення або внаслідок проведення яких створюється загроза безпеці населення, об‘єктам, обладнанню та майну, що в них знаходяться;

інших порушень, визначених нормативно-правовими актами з питань цивільного захисту та техногенної безпеки.

У разі виявлення зазначеного у частині третій цієї статті порушення, якщо воно створює загрозу життю або здоров‘ю людей, Головний державний інспектор України з питань цивільного захисту, його перший заступник і заступники, Головні державні інспектори України з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, та їх заступники мають право призупиняти до усунення відповідного порушення роботу підприємств, об‘єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також виконання робіт. Головні державні інспектори з питань цивільного захисту у районах, містах, районах у містах та їх заступники мають право призупиняти до усунення відповідного порушення роботу окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також виконання робіт.

Головний державний інспектор України з питань цивільного захисту, його перший заступник та заступники, Головні державні інспектори України з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного значення, районах у містах та їх заступників у межах своїх повноважень застосовують спеціальні заходи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, зазначені у частині четвертій цієї статті, шляхом видачі відповідних розпоряджень.

За шкоду, завдану юридичним та фізичним особам, внаслідок правомірного застосування санкцій, органи державного нагляду з питань цивільного захисту відповідальності не несуть.

Приписи, постанови, розпорядження органів державного нагляду з питань цивільного захисту щодо порушень вимог цивільного захисту, можуть бути оскаржені до вищестоящого органу у системі органів державного нагляду з питань цивільного захисту протягом десяти робочих днів або до суду у встановлений законодавством строк.

Повноваження органів державного нагляду з питань цивільного захисту можуть бути обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких, відповідно до Закону України "Про державну таємницю", встановлені спеціальні перепускний та внутрішньооб‘єктовий режими.

 

Стаття 79.Державний нагляд (контроль) з питань страхового фонду документації України

 

Державний нагляд (контроль) за виконанням вимог законодавства щодо формування та ведення страхового фонду документації України суб‘єктами державної системи страхового фонду документації України здійснюється органом державного нагляду з питань страхового фонду документації України, відповідно до законодавства.

 

 

РОЗДІЛ 4

РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

 

Стаття 80. Основні заходи з реагування на надзвичайні ситуації

 

Реагування на надзвичайні ситуації це скоординовані дії органів управління, підрозділів з питань цивільного захисту та сил цивільного захисту щодо усунення загрози життю і здоров‘ю людей, організації та проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, надання екстреної допомоги населенню та життєзабезпечення постраждалого населення, які реалізуються відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації, а також організація та проведення відновлювальних робіт.

Реагування здійснюється на усі види надзвичайних ситуацій на усій території України, у межах територіальних вод та її морської економічної зони.

 

 

ГЛАВА 10

Керівництво та управління роботами з ліквідації

надзвичайних ситуацій

 

Стаття 81. Організація ліквідації надзвичайних ситуацій

 

Для координації дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інших органів управління та організацій, управління силами цивільного захисту, а також організованого та планового виконання комплексу заходів та робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій:

створюються спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій;

призначаються керівники робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;

створюються Штаби з ліквідації надзвичайних ситуацій.

До утворення спеціальних комісій з ліквідації надзвичайних ситуацій або призначення керівників робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, організацію заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюють відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Загальне керівництво організацією та проведення заходів та робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, відновлювальних робіт здійснює, залежно від рівня надзвичайної ситуації, відповідний керівник місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, на адміністративній території або об‘єкті якого сталася така надзвичайна ситуація. Зазначені керівники несуть персональну відповідальність за своєчасну організацію та проведення усіх необхідних заходів і робіт з реагування на надзвичайні ситуації.

 

Стаття 82. Спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій

 

Спеціальні комісії з ліквідації надзвичайних ситуацій створюються у разі необхідності координації дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, інших органів управління і організацій, які залучаються та беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли.

Рішення про необхідність створення спеціальних комісій з ліквідації надзвичайних ситуацій приймається по кожній конкретній надзвичайної ситуації, залежно від її характеру, кількості постраждалих та загиблих, обсягу технічних, матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків.

Для координації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня за рішенням Кабінету Міністрів України створюється Спеціальна Урядова комісія з ліквідації надзвичайної ситуації.

Для координації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального, місцевого та об‘єктового рівня, за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, керівника підприємства створюються спеціальні комісії з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального, місцевого та об‘єктового рівня.

Основними завданнями комісій є:

організація виконання комплексу (плану) заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації;

визначення комплексу заходів щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайної ситуації;

безпосередня організація та координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підрозділів місцевого органу виконавчої влади та виконавчого органу міської ради, підприємств, пов‘язаної з виконанням комплексу (плану) заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації;

забезпечення життєдіяльності постраждалого населення;

забезпечення заходів соціального захисту постраждалого населення;

організації відновлювальних робіт.

Порядок діяльності роботи Спеціальної Урядової комісії з ліквідації надзвичайної ситуаціївизначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок діяльності спеціальних комісій з ліквідації надзвичайної ситуації регіонального, місцевого та об‘єктового рівнів визначаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств.

 

Стаття 83. Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації

 

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається для безпосереднього управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами при виникненні будь-якої надзвичайної ситуації.

Залежно від рівня надзвичайної ситуації керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається:

Кабінетом Міністрів України, у разі виникнення надзвичайної ситуації державного рівня, – перший віце-прем‘єр-міністр, віце-прем‘єр-міністр чи керівник одного з центральних органів виконавчої влади, або його перший заступник (заступник);

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, у разі виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня, – перший заступник або один із заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або керівник територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту або керівник відповідного галузевого органу управління місцевого органу виконавчої влади;

районною державною адміністрацією, виконавчим органом міської ради, у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідного місцевого рівня, – один із заступників голови районної державної адміністрації, виконавчого органу міської ради або керівник органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту в районі (місті) або керівник відповідного галузевого органу управління місцевого органу виконавчої влади;

сільською, селищною радою або керівником підприємства, у разі виникнення надзвичайної ситуації відповідного об‘єктового рівня, – керівник сільської, селищної ради або один із керівників підприємства, відповідно до затвердженого розподілу обов‘язків.

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації призначається з урахуванням заздалегідь розроблених планів реагування на надзвичайні ситуації. Зазначеними планами обов‘язково передбачається спеціальне навчання і періодичне тренування осіб, які можуть призначатися керівниками робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

До прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов'язки виконує керівник підрозділу (служби, формування) сил цивільного захисту або оперативної групи (представник центру управління в надзвичайних ситуаціях), що прибув до зони надзвичайної ситуації першим. Якщо надзвичайна ситуація трапилася на потенційно небезпечному об'єкті або об'єкті підвищеної небезпеки, то до прибуття керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації його обов‘язки виконує диспетчер об‘єкту або особа старшого інженерно-технічного персоналу, яка знаходиться на зміні.

Для ліквідації надзвичайної ситуації, яка за характером та наслідками не потребує спеціального призначення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, його функції, за рішенням керівника територіального органу управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту чи керівника підрозділу з питань цивільного захисту місцевого органу виконавчої влади, можуть покладатися на керівника аварійно-рятувальної служби, що виконує роботи з ліквідації цієї надзвичайної ситуації.

На час ліквідації надзвичайної ситуації у підпорядкування керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації переходять усі аварійно-рятувальні служби, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації.

Ніхто немає права втручатися в діяльність керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Залежно від обставин, що склалися у зоні надзвичайної ситуації, керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації самостійно приймає рішення щодо:

проведення евакуаційних заходів;

зупинення діяльності об'єктів, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, та обмеження доступу людей у цю зону;

залучення, в установленому порядку, до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт необхідних транспортних засобів, іншого майна підприємств, установ та організацій, що знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальних служб та формувань, а також громадян за їх згодою;

зупинення аварійно-рятувальних робіт, якщо виникла підвищена загроза життю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій;

інші рішення, які необхідні для ліквідації надзвичайної ситуації та забезпечення безпеки постраждалого населення.

Рішення керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації оформляється розпорядженням. Підготовка розпоряджень керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації їх реєстрація встановленим порядком після підписання та доведення до виконавців здійснюється Штабом з ліквідації надзвичайної ситуації. Розпорядження керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, а також громадянами і підприємствами, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації.

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, керівники аварійно-рятувальних служб та формувань мають право на вичерпну та достовірну інформацію про надзвичайну ситуацію для організації робіт з її ліквідації і зобов'язані інформувати відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування про вжиті ними для цього заходи.

Після ліквідації надзвичайної ситуації керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації подає органу, що його призначив, звіт щодо прийнятих рішень і перебігу подій під час ліквідації надзвичайної ситуації.

Керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації несе персональну відповідальність перед органом, що його призначив, за управління аварійно-рятувальними та іншими невідкладними роботами з ліквідації надзвичайної ситуації.

 

Стаття 84. Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації

 

Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації є робочим органом керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Рішення про створення Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації приймає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Основним завданням Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації є безпосередня організація і координація аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Штаб з ліквідації надзвичайної ситуації відповідно до покладених на нього завдань:

визначає зону ураження, кількість і місця перебування в ній людей, організовує їх рятування та надання медичної допомоги;

збирає дані про обстановку у зоні надзвичайної ситуації, аналізує та узагальнює їх;

визначає роботи, на яких необхідно першочергове зосередити основні зусилля для ліквідації надзвичайної ситуації;

готує пропозиції щодо прийняття рішення з проведення аварійно-рятувальних робіт, захисту населення і території від її наслідків, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення;

розробляє оперативний план з ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків, зосереджує у районі надзвичайної ситуації необхідні сили і технічні засоби та своєчасно забезпечує введення їх у дію;

готує розрахунки щодо кількості і складу аварійно-рятувальних формувань, необхідних для ліквідації надзвичайної ситуації, порядок і терміни їх залучення;

готує проекти розпоряджень та рішень щодо ліквідації надзвичайної ситуації;

організовує взаємодію аварійно-рятувальних служб та формувань, залучених до ліквідації надзвичайної ситуації;

здійснює керівництво роботами з ліквідації надзвичайної ситуації;

веде облік робіт, що були проведені аварійно-рятувальними службами та формуваннями під час ліквідації надзвичайних ситуацій;

оперативно опрацьовує проблемні питання, які виникають під час ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків і надає відповідні пропозиції;

веде облік загиблих та постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації;

забезпечує приймання реєстрів постраждалих у надзвичайній ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога;

здійснює інформування населення про наслідки надзвичайної ситуації, прогноз її розвитку, хід ліквідації та правила поведінки у зоні надзвичайної ситуації;

веде оперативно-технічну документацію та складає звіт для подання органові, що призначив керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Керівництво роботою Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації здійснює його начальник, який призначається керівником робіт з ліквідації надзвичайної ситуації.

Склад Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, визначає керівник робіт з ліквідації надзвичайної ситуації разом з начальником Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації, які забезпечують його діяльність та встановлюють режим роботи.

До роботи у Штабі, залежно від рівня надзвичайної ситуації, залучаються представники територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, керівники аварійно-рятувальних служб та формувань, що беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, спеціалісти представники або експерти відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

Основу персонального складу Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня складають працівники центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, його територіальних органів управління.

Під час ліквідації надзвичайної ситуації ведеться оперативно-технічна документація, що пов‘язана з ліквідацією надзвичайної ситуації, та складається звіт про роботу залучених аварійно-рятувальних служб та формувань, які є складовою частиною матеріалів з розслідування цієї надзвичайної ситуації. Види та зразки оперативно-технічної та звітної документації встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок діяльності Штабу з ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 85. Центр управління під час надзвичайних ситуацій

 

Для управління у повсякденному режимі реагуванням на надзвичайні ситуації, координації дій органів управління та сил цивільного захисту, здійснення цілодобового чергування та забезпечення функціонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналізу інформації про обстановку в районах надзвичайних ситуацій у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюється штатний державний Центр управління під час надзвичайних ситуацій.

На регіональному рівні у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються штатні або позаштатні центри управління під час надзвичайних ситуацій.

Порядок діяльності центрів управління під час надзвичайних ситуацій визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

 

ГЛАВА 11

Ліквідація надзвичайних ситуацій

 

Стаття 86. Основні заходи з ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків

 

Ліквідація надзвичайних ситуацій включає:

локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

організацію і управління роботами з локалізації та ліквідації надзвичайної ситуації;

розвідку районів, зон, ділянок, об‘єктів проведення робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;

пошук та рятування постраждалих, надання їм невідкладної медичної допомоги та транспортування до лікувальних закладів;

пошук та деблокування уражених;

евакуацію та відселення постраждалих;

локалізацію і гасіння пожеж;

ліквідацію або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних чинників, які виникли внаслідок надзвичайної ситуації, і унеможливлюють ведення рятувальних робіт;

санітарну обробку людей, знезаражування тварин, дезактивацію, дезінфекцію і дегазацію техніки, засобів захисту та одягу, знезаражування територій і споруд;

виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів;

локалізацію та недопущення розповсюдження, розливу нафтопродуктів, у тому числі на водних об‘єктах, їх збір та знешкодження;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя у районі виникнення надзвичайної ситуації та місцях тимчасового розміщення постраждалого населення;

проведення першочергового ремонту та відновлення пошкоджених об‘єктів життєзабезпечення населення, транспорту, зв‘язку тощо;

життєзабезпечення постраждалого населення;

надання медико-санітарної, психологічної та матеріальної допомоги постраждалому населенню;

проведення медико-психологічної реабілітації постраждалих;

забезпечення громадського порядку;

проведення інших робіт та заходів, залежно від характеру та виду надзвичайної ситуації.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, пожежно-рятувальні роботи проводяться в максимально стислий термін, безперервно до їх повного завершення, з найбільш повним використанням можливостей сил і засобів, неухильним виконанням вимог встановлених режимів робіт та правил безпеки.

 

Стаття 87.Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій

 

Залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється:

згідно з планами реагування на надзвичайні ситуації та планами взаємодії у разі виникнення надзвичайних ситуацій, а також планами локалізації і ліквідації аварії;

за рішенням органів управління, яким вони підпорядковані, на підставі звернень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, на території і об‘єктах яких виникнула надзвичайна ситуація;

за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації;

згідно з планом дій чергових сил за повідомленням: оперативних чергових територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту; диспетчерських служб об‘єктів; центр з прийняття повідомлень юридичних та фізичних осіб системи екстреної допомоги населенню у надзвичайних ситуаціях за єдиним телефонним номером 112.

У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об‘єктового рівнів підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту.

 

 

 

Стаття 88.Залучення до ліквідації надзвичайних ситуацій частини і підрозділів Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України

 

Для ліквідації надзвичайних ситуацій можуть залучатися частини і підрозділи Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Порядок залучення частин і підрозділів Збройних сил України, інших військових формувань до ліквідації надзвичайних ситуацій визначається відповідно до Конституції України, законів України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Збройні сили України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про державну спеціальну службу транспорту".

 

Стаття 89. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

 

Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється безоплатно.

До проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації залучається необхідна кількість сил цивільного захисту.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться відповідно до порядку та послідовності, що визначаються відповідними інструкціями, правилами, статутами, іншими нормативними документами щодо дій у надзвичайних ситуаціях, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади.

В окремих випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків можуть залучатися навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для ліквідації надзвичайних ситуацій, які потребують залучення великої кількості сил цивільного захисту, за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на період проведення цих робіт можуть створюватися зведені загони, до складу яких включаються сили цивільного захисту, підпорядковані спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Керівники аварійно-рятувальних служб цивільного захисту, керівники робіт з ліквідації надзвичайної ситуації зобов‘язані забезпечувати під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт виконання заходів і правил безпеки, охорони праці.

За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, навмисне заподіяння шкоди здоров‘ю або майну громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середовищу та іншому майну, рятувальники несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Матеріальні збитки, пов‘язані з пошкодженням майна під час проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальними службами не відшкодовуються.

Водії транспортних засобів аварійно-рятувальних служб, які мають кольорово-графічні позначення встановленого зразка, спеціальні звукові та світлові сигнали, під час прямування до зони надзвичайної ситуації мають право безперешкодного проїзду, позачергового придбання палива та мастильних матеріалів. У разі необхідності в проведенні ремонту ці транспортні засоби обслуговуються першочергово.

 

Стаття 90. Гасіння пожеж

 

Гасіння пожеж здійснюється безоплатно.

У підрозділах пожежної охорони організовується цілодобове чергування розрахунків пожежно-рятувальних підрозділів, порядок якого встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для виклику пожежно-рятувальних (пожежних) підрозділів державної пожежної охорони в автоматичній телефонній мережі встановлюється єдиний номер, який визначається відповідним нормативним актом.

Пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають для гасіння пожеж на усі об'єкти незалежно від форм власності, за винятком підземних споруд (крім діючих станцій метрополітену).

Організацію гасіння пожежі та керівництво силами, які залучаються для цього здійснює керівник гасіння пожежі. Керівництво гасінням пожежі здійснює старша посадова особа, яка прибула до району пожежі. Усі підрозділи і частини пожежної охорони, що залучаються до гасіння пожеж, підпорядковуються керівникові гасіння пожежі. Керівник гасіння пожежі є єдиноначальником для усіх сил, що залучені для гасіння пожежі. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб пожежної охорони, немає права втручатися в його дії.

Організація гасіння пожеж на підземних спорудах і територіях державного лісового фонду здійснюється у порядку, який встановлюється центральними органами виконавчої влади з питань лісового господарства, з питань промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду.

Під час гасіння пожеж працівник пожежно-рятувального підрозділу має право на безперешкодний доступ у всі жилі, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-яких заходів, спрямованих на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на ліквідацію пожежі.

Для гасіння пожежі місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, на вимогу керівника гасіння пожежі, зобов'язані надавати безоплатно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, залучених до гасіння пожежі.

Матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі, пожежно-рятувальні (пожежні) підрозділи не відшкодовують.

Організація та порядок гасіння пожежі, обов‘язки і права керівника гасіння пожежі та пожежних встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 91. Екстрена допомога населенню у надзвичайних ситуаціях

 

З метою отримання населенням екстреної допомоги у разі загрози їх життю і здоров‘ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та інших небезпечних подій і повідомлення про них відповідних служб у державі створюється та функціонує система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112.

Система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 це сукупність програмно-апаратних комплексів та телекомунікаційних мереж, призначених для прийому та оброблення звернень громадян у разі загрози їх життю та/або здоров‘ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та інших небезпечних подій, а також для оперативного інформування рятувальних, аварійних, медичних, правоохоронних служб щодо їх залучення до відповідного реагування.

Систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 складають:

підрозділи, які призначені для забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню;

центри з прийняття повідомлень юридичних та фізичних осіб;

оперативно-диспетчерські служби рятувальних та пожежних підрозділів, правоохоронних органів, швидкої медичної допомоги, аварійних підрозділів житлово-експлуатаційних організацій, організацій газо-, електро-, водопостачання та водовідведення, електрозв‘язку тощо, які призначені для екстреної допомоги населенню.

Складові системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 об'єднуються в єдину інформаційно-телекомунікаційну систему.

На систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 покладається:

1) прийом та оброблення повідомлень, зокрема:

про виникнення надзвичайних ситуацій, пожеж, інших небезпечних подій та необхідності рятування людей, що постраждали від них;

про порушення громадського порядку;

про скоєння злочинів;

про необхідність отримання швидкої медичної допомоги;

про аварії у мережах електро-, водо-, газопостачання, водовідведення, електрозв‘язку тощо;

2) оперативне інформування рятувальних та пожежних підрозділів, правоохоронних, медичних, аварійних та інших служб екстреної допомоги з метою їх залучення до відповідного реагування та надання невідкладної допомоги;

3) здійснення інформаційно-координаційних заходів щодо взаємодії служб екстреної допомоги під час їх спільних дій, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації та небезпечної події.

Порядок функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 92. Життєзабезпечення постраждалого населення

 

Життєзабезпечення постраждалого населення полягаєу створенні і підтриманні умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров‘я людей у зонах надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації і в місцях розміщення евакуйованих за встановленими нормами і нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, житлом, медичними послугами та засобами, комунально-побутовими послугами, транспортне та інформаційне забезпечення.

Види та норми майна, а також види та обсяги послуг щодо життєзабезпечення постраждалих встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організація життєзабезпечення постраждалого населення покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Безпосереднє життєзабезпечення постраждалого населення здійснюється силами і засобами відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст обласного значення. У здійсненні заходів щодо життєзабезпечення постраждалого населення беруть участь і центральні органи виконавчої влади, їхні сили та ресурси. До виконання окремих заходів життєзабезпечення постраждалого населення можуть залучатися аварійно-рятувальні служби.

 

Стаття 93. Проведення відновлювальних робіт

 

Організація та керівництво проведенням відновлювальних робіт за наслідками надзвичайних ситуацій покладаються на відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, на території або об‘єктах яких трапилась надзвичайна ситуація.

До виконання відновлювальних робіт залучаються спеціалізовані підприємства, установи та організації, а також за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, можуть залучатися підпорядковані їм аварійно-рятувальні служби і формування сил цивільного захисту, місцеве населення.

Відновлювальні роботи здійснюються за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, передбачених законодавством. Рішення про залучення коштів на проведення відновлювальних робіт приймаються відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, відповідно до рівня надзвичайної ситуації.

Загальні обсяги фінансування, що виділяються на проведення відновлюваних робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації на проведення цих робіт.

 

Стаття 94. Облік надзвичайних ситуацій

 

В Україні ведеться єдиний облік надзвичайних ситуацій, у тому числі, окремо – облік пожеж.

Облік надзвичайних ситуацій та пожеж здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, виконавчі органи міських рад, керівники підприємств зобов'язані вести облік надзвичайних ситуацій, зокрема пожеж, які виникають на їх адміністративних територіях та об‘єктах, що належать або знаходяться у сфері їх управління, аналізувати причини виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж і вживати заходів щодо їх недопущення.

 

 

РОЗДІЛ 5

СИЛИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

ГЛАВА 12

Завдання сил цивільного захисту та їх склад

 

Стаття 95. Сили цивільного захисту

 

Сили цивільного захисту це аварійно-рятувальні служби і формування, підприємства основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, об‘єднання цих служб і формувань та їх окремих підрозділів (центри зведенні формування тощо).

Сили цивільного захисту призначені для виконання окремих заходів і робіт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також виконання завдань особливого періоду та інших, що віднесені до їх компетенції і визначені цим Кодексом.

 

Стаття 96. Основні завдання сил цивільного захисту

 

Основним завданнями сил цивільного захисту є:

проведення робіт та заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, надзвичайних подій та їх наслідків;

гасіння пожеж;

аварійно-рятувальне обслуговування на договірних засадах радіаційних, хімічних, вибухопожежонебезпечних та інших об‘єктів незалежно від форм власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;

проведення піротехнічних робіт, пов‘язаних зі знешкодженням вибухонебезпечних предметів, які залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та засобів підриву, крім вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях та тих, що знаходять на території, яка визначена для розміщення та постійної діяльності військових частин, підприємств, установ і організацій Збройних сил України, інших військових формувань, військових навчальних закладів;

проведення вибухових робіт на територіях та спорудах;

проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

надання невідкладної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до медичних закладів;

здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, які призначені для ліквідації надзвичайних ситуацій та гуманітарної допомоги;

надання допомоги іноземним державам з ліквідації надзвичайних ситуацій;

проведення аварійно-рятувального обслуговування підприємств, організацій і окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

участь у проведенні відновлювальних робіт.

 

Стаття 97. Склад сил цивільного захисту

 

Сили цивільного захисту складають:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

аварійно-рятувальні служби і формування, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони;

позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту;

спеціалізовані служби цивільного захисту.

 

 

ГЛАВА 13

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань

цивільного захисту

 

Стаття 98.Призначення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

 

Для виконання завдань, які покладаються на сили цивільного захисту, у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту функціонує Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту, особовий склад та працівники якої виконують обов‘язки на професійній основі.

 

 

 

 

Стаття 99.Органи і формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

 

До органів і формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту входять:

органи управління Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

аварійно-рятувальні формування (об‘єднання аварійно-рятувальних формувань) центрального підпорядкування;

аварійно-рятувальні формування спеціального призначення;

пожежно-рятувальні, пожежні формування;

спеціальні авіаційні формування;

спеціальні морські формування;

навчальні центри;

формування та підрозділи забезпечення.

Порядок діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення комплексного проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на базі аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування можуть створюватися спеціальні регіональні центри швидкого реагування.

Для аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, а, у разі створення, для спеціальних регіональних центрів швидкого реагування, рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, визначаються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації, до складу яких включаються декілька областей.

Кількість та чисельність аварійно-рятувальних формувань, пожежно-рятувальних та пожежних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, залежно від встановленої Кабінетом Міністрів України загальної чисельності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються в усіх містах, районах у містах, районах в Автономній Республіці Крим, областях, відповідно до критеріїв та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються на підприємствах та інших об‘єктах для надання державної послуги з пожежної охорони. Перелік підприємств та інших об‘єктів, на яких створюються пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, порядок створення та умови функціонування цих підрозділів (частин) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Організація і порядок повсякденної діяльності та функціонування формувань і підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту під час виконання ними завдань за призначенням визначається цим органом.

 

ГЛАВА 14

Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства.

Підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони

 

Стаття 100. Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства

 

Для виконання завдань, які покладені на сили цивільного захисту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями створюються аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства, основна діяльність яких спрямована, або може бути спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Порядок створення, діяльності і функціонування, що визначені цим Кодексом для аварійно-рятувальних служб, поширюється у повному обсязі на аварійно-рятувальні формування та підприємства, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.

 

Стаття 101. Види аварійно-рятувальних служб, їх статус

 

Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, регіональні, комунальні, аварійно-рятувальні служби підприємств, установ та організацій (далі - об'єктові аварійно-рятувальні служби) та аварійно-рятувальні служби громадських організацій.

Аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспеціалізованими, та створеними на професійній або непрофесійній (позаштатній) основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціальними (воєнізованими).

Професійна аварійно-рятувальна служба – аварійно-рятувальна служба, особовий склад (працівники) якої працює на постійній та професійній основі, а для рятувальників такої служби передбачається професійна, спеціальна фізична та психологічна підготовка.

Державні, регіональні, комунальні та аварійно-рятувальні служби громадських організацій є юридичними особами.

Особливим (спеціалізованим) видом державної аварійно-рятувальної служби є Державна служба медицини катастроф, яка функціонує для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

Державна служба медицини катастроф це сукупність її центральної установи, інших медичних установ, лікувальних закладів і медичних формувань центрального, відомчого та регіонального підпорядкування.

Державна служба медицини катастроф створюється на державному та регіональному рівнях. Перелік медичних установ, лікувальних закладів та медичних формувань, які входять до складу Державної служби медицини катастроф, визначається центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, з центральним органом виконавчої влади з питань транспорту, з Міністерством оборони, з Міністерством внутрішніх справ, з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок діяльності Державної служби медицини катастроф визначається Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

Стаття 102. Створення аварійно-рятувальних служб

 

Державні аварійно-рятувальні служби створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади тільки, тільки на професійній основі.

Регіональні аварійно-рятувальні служби створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади на професійній або непрофесійній (позаштатній) основі.

Комунальні аварійно-рятувальні служби створюються органами місцевого самоврядування на професійні або непрофесійній (позаштатній) основі.

Необхідність створення державних, регіональних та комунальних аварійно-рятувальних служб визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

На підприємствах із шкідливими і небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії, керівниками цих підприємств, створюються спеціалізовані об'єктові аварійно-рятувальні служби. Спеціалізовані об‘єктові аварійно-рятувальні служби, за рішенням керівника об‘єкту та за погодженням з державною аварійно-рятувальною службою, яка обслуговує ці підприємства, можуть створюватися на професійні або непрофесійній (позаштатній) основі з працівників цих об‘єктів.

Громадські організації з метою виконання своїх статутних завдань і цілей можуть створювати в установленому порядку свої аварійно-рятувальні служби.

Структура, склад, завдання і функції державних, регіональних, комунальних, об‘єктових та аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються їх статутами або положеннями про них, затвердженими засновниками, які створюють ці служби.

Створення, реорганізація та ліквідація державних, регіональних, комунальних та об‘єктових аварійно-рятувальних служб, а також створення та реорганізація аварійно-рятувальних служб громадських організацій здійснюється за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 103.Атестація аварійно-рятувальних служб та рятувальників

 

Атестація аварійно-рятувальних служб та рятувальників проводиться з метою перевірки здатності та отримання право до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Атестації підлягають аварійно-рятувальні служби та рятувальники, які працюють на контрактній основі, а також громадяни України, які вирішили стати рятувальниками, пройшли професійний відбір та відповідну підготовку (навчання).

Для проведення атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління створюють відповідні атестаційні комісії.

За результатами атестації аварійно-рятувальним службам видається свідоцтво про атестацію на право ведення відповідних видів аварійно-рятувальних робіт, а рятувальникам – посвідчення рятувальника та книжка рятувальника, встановлених зразків.

Атестація аварійно-рятувальних служб та рятувальників і видача свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника та книжки рятувальника проводиться безоплатно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними органами управління.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління, що уповноважені ним приймати рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника та книжки рятувальника, протягом десяти робочих днів після проходження атестації приймають рішення про видачу свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника та книжки рятувальника або відмову в їх видачі.

Підставами для відмови у видачі свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб є:

надання суб‘єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не в повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб‘єктом атестації, недостовірних відомостей;

неповна, менше 80 відсотків, атестація основного особового складу;

неповне, менше 80 відсотків, укладених контрактів з основним особовим складом при прийнятті на роботу;

некомплект, менше 70 відсотків, основного особового складу;

неповне, менше 95 відсотків, проходження основними працівниками медичного огляду на придатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт;

неповна, менше 70 відсотків від штатних норм, забезпеченість основними видами спеціальної техніки та запасами матеріальних засобів;

незадовільний стан навчальної матеріально-технічної бази для підготовки основного особового складу, яка не забезпечує повноти проведення занять із спеціальної підготовки;

недостатній, менше 0,9, коефіцієнт технічної готовності засобів індивідуального захисту рятувальників, та менше 0,8 – засобів аварійно-рятувального оснащення;

перевищення на 10 відсотків встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту строків приведення в готовність до реагування на надзвичайні ситуації;

недостатня спеціальна підготовка рятувальників, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам;

неповне проведення страхування рятувальників, що складає менше 70 відсотків.

Підставами для відмови у видачі посвідчення рятувальника та книжки рятувальника після проведення первинної атестації є:

подання суб‘єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не в повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб‘єктом атестації, недостовірних відомостей;

відсутність укладеного контракту про прийняття на роботу на посаду, яка входить до основних працівників;

відсутність страхування рятувальника;

недостатня спеціальна підготовка, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам;

відсутність медичного висновку про придатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт;

недостатня фізична підготовка, яка не відповідає встановленим нормам.

Підставами для анулювання свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб є:

припинення діяльності аварійно-рятувальної служби;

допущення суттєвих недоліків при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; перевищення нормативного часу, більше ніж на 10 відсотків, з виконання покладеного завдання та низькі практичні навички з фахової підготовки, які показав основний особовий склад;

допущення систематичних випадків грубого порушення правил техніки безпеки при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт основним особовим складом;

невиконання у повному обсязі і не якісно профілактичних робіт на об‘єктах, що підлягають аварійно-рятувальному обслуговуванню;

допущення загибелі або поранення з тяжкими наслідками рятувальників внаслідок порушення техніки безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт.

Підставами для анулювання посвідчення рятувальника та книжки рятувальника є:

звільнення з роботи або переведення на посаду, яка входить до допоміжного особового складу;

низькі практичні навички, які були проявлені під час проведення аварійно-рятувальних робіт;

допущення систематичних випадків грубого порушення правил техніки безпеки при проведенні аварійно-рятувальних робіт;

допущення поранення чи травмування внаслідок порушення правил техніки безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт;

медичний висновок про непридатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт;

систематичне порушення трудової дисципліни.

Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника та книжки рятувальника має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

Відмова про видачу або анулювання уповноваженим дозвільним органом свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника та книжки рятувальника не позбавляє суб‘єкт атестування право подати документи на його отримання після усунення виявлених недоліків і порушень.

Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника та книжки рятувальника може бути оскаржено у порядку, визначеному законодавством.

Порядок атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників, видачі свідоцтва про атестацію, посвідчення та книжки рятувальника, перелік документів, які необхідно подавати для одержання свідоцтва про атестацію, посвідчення та книжки рятувальника, строк їх дії, а також їх зразки визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, погодженим з уповноваженим органом з питань регуляторної політики.

Не атестовані аварійно-рятувальні служби та рятувальники до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт не допускаються.

Атестовані аварійно-рятувальні служби вносяться до реєстру аварійно-рятувальних служб. Ведення реєстру аварійно-рятувальних служб визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 104.Аварійно-рятувальне обслуговування об‘єктів і територій

з питань цивільного захисту

 

Підприємства, установи і організації та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, підлягають постійному та обов‘язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, які створені на професійній основі.

Постійному та обов'язковому обслуговуванню підлягають:

підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідовують підземні виробки та споруди різного призначення;

споруди транспортних підприємств та організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки їх експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітени тощо);

металургійні, хімічні, радіаційно небезпечні, вибухопожежонебезпечні та інші підприємства та організації зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають небезпечні хімічні речовини;

рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, у тому числі місця туристичної активності;

райони відповідальності України за організацію обслуговування повітряного руху;

водні об'єкти України, у тому числі, у зоні відповідальності України в Чорному та Азовському морях, на річках Дніпрі та Дунаї.

Об'єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами визначаються Кабінетом Міністрів України.

Перелік об‘єктів, які підлягають постійному та обов‘язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами визначається центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Державні аварійно-рятувальні служби здійснюють методичний супровід діяльності об‘єктових аварійно-рятувальних служб.

 

Стаття 105. Надання платних послуг аварійно-рятувальними службами

 

Державні, регіональні та комунальні аварійно-рятувальні служби, а також Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту можуть надавати такі платні послуги, які не суперечать та не заважають їх основній діяльності:

проведення профілактичних заходів;

виконання робіт, які потребують застосування вмінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення;

проведення робіт з розроблення, ремонту, виготовлення і впровадження обладнання для проведення аварійно-рятувальних робіт.

Перелік платних послуг, умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 106.Підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони

 

На підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони покладаються завдання щодо гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги при ліквідації надзвичайних ситуацій, що виникли на металургійних, хімічних, радіаційних, вибухопожежонебезпечних, а також на інших підприємствах, у селищах та селах.

Виконання покладених завдань підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони здійснюють у взаємодії з пожежно-рятувальними та аварійно-рятувальними підрозділами Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими аварійно-рятувальними службами та формуваннями у разі їх залучення.

Створення, функціонування та забезпечення підрозділів відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони визначаються в главі 7 цього Кодексу.

 

 

ГЛАВА 15

Позаштатні (невоєнізовані) формування та спеціалізовані

служби цивільного захисту

 

Стаття 107. Позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту

 

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які потребують залучення великої кількості людей, спеціальної та іншої техніки, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, містах обласного значення, районах відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України, на підприємствах, в установах та організаціях створюються позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту.

Позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, керівниками підприємств.

До позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни, за винятком осіб, які приписані до військових частин та призначені для проходження військової служби у воєнний час або використання їх, як працівників Збройних сил України, інших військових формувань.

Порядок створення позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 108. Спеціалізовані служби цивільного захисту

 

Для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт за функціональною спрямованістю у системах галузевих міністерств, Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах, відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України, відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, створюються спеціалізовані служби цивільного захисту: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв‘язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо.

Для планування евакуаційних заходів і забезпечення їх виконання в умовах надзвичайної ситуації та в особливий період органами державної влади та керівниками підприємств, із залучення відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту, створюються евакуаційні комісії та інші евакуаційні органи.

Порядок створення та функціонування спеціалізованих служб цивільного захисту, визначаються положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

 

ГЛАВА 16

Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та

аварійно-рятувальних служб, права та обов‘язки рятувальників (пожежних)

 

Стаття 109.Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

та аварійно-рятувальних служб

 

До повноважень органів і формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, інших аварійно-рятувальних служб належать:

обстеження, з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій, об'єктів і територій, що ними обслуговуються;

надання керівникам підприємств, установ та організацій, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень відповідно до вимог безпеки;

скасування, у разі невідповідності фактичному стану безпеки об‘єктів, власних погоджень планів ліквідації аварій цих об‘єктів або їх окремих положень;

залучення та використання на договірних засадах засобів зв'язку, транспортних та інші матеріально-технічних ресурсів підприємств для рятування людей та виконання невідкладних робіт або доставки у зони надзвичайних ситуацій особового складу (працівників), засобів цивільного захисту та інших вантажів;

безоплатне і безперешкодне отримання від підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформації, необхідної для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;

безперешкодний доступ на об'єкти і території для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання вимог, запроваджених встановленими заходами безпеки;

проведення під час ліквідації надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомка, фотографування та звукозапис;

брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;

тимчасова заборона або обмежування руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації та пожежі, а також доступ громадян на окремі об‘єкти і території.

Транспортні засоби органів і формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, інших аварійно-рятувальних служб з кольорово-графічними позначеннями, світловою та звуковою сигналізацією належать до категорії оперативних транспортних засобів та користуються, відповідно до законодавства, перевагами у дорожньому русі.

Опис, технічні вимоги та порядок використання спеціальних графічних позначень, світлової та звукової сигналізації визначається відповідно до законодавства.

Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та інших аварійно-рятувальних служб можуть бути відповідним чином обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" встановлено спеціальні перепускні та внутрішньооб'єктові режими.

 

Стаття 110. Права та обов‘язки рятувальників (пожежних)

 

Рятувальник (пожежний) це особа, яка має відповідну спеціальну підготовку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну, психологічну та медичну підготовку.

Рятувальник (пожежний) під час виконання покладених на нього обов‘язків керується цим Кодексом, а також нормативно-правовими та нормативними актами з питань цивільного захисту та рятувальній та/або пожежній справі. Під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж рятувальник (пожежний) підпорядковується з своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених посадових осіб, немає права втручатися у діяльність рятувальника (пожежного) під час проведення ним аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж.

Під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж рятувальник (пожежний) має право:

отримання, у разі необхідності, безоплатної медичної допомоги від медичних спеціалістів Державної служби медицини катастроф та відповідного лікування у лікувальних закладах, які віднесені до складу Державної служби медицини катастроф.

Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:

вичерпну та достовірну інформацію, у тому числі про об'єкти і територій, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи та інші невідкладні роботи та/або гасіння пожежі, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;

безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що постраждали;

екіпіровку та оснащення засобами цивільного захисту згідно з технологією проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж;

безкоштовне харчування відповідно до вимог статті 161 цього Кодексу;

позачергове, на підставі посвідчення про відрядження, придбання квитків на усі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж.

Рятувальники (пожежні) мають право створювати у встановленому порядку свої професійні спілки.

Рятувальник (пожежний) зобов'язані:

бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації;

активно проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж та вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, надання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;

виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж;

удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;

утримувати в належному стані засоби цивільного захисту.

Інші обов'язки рятувальників (пожежних) визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями та контрактами, які укладаються з ними під час їх прийому на службу або роботу.

За неналежне виконання покладених обов‘язків рятувальники (пожежні) несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

 

 

РОЗДІЛ 6

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ТА НАДАННЯ ДОПОМОГИ

ОСОБАМ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

 

Стаття 111.Соціальний захист постраждалих

 

Постраждалий (потерпілий) у надзвичайній ситуації це фізична або юридична особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Громадяни України, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій та особи, залучені до ліквідації надзвичайної ситуації мають право на соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров‘ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведенням робіт з їх запобігання та ліквідації наслідків, відповідно до законів України, крім випадків, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації включать:

надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації);

забезпечення житлом;

забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування;

надання медичної допомоги;

надання гуманітарної допомоги;

надання інших видів допомоги.

Сім‘ї осіб, які загинули внаслідок надзвичайної ситуації, мають право на отримання матеріальної допомоги у встановленому розмірі.

Надання допомоги особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації є обов‘язком органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств.

Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, які повинні передбачатися у цих бюджетах під час їх формування.

Відшкодування шкоди постраждалим особам також повинне здійснюватися за рахунок:

винуватців виникнення надзвичайної ситуації;

страхових внесків страхувальників та шляхом надання державною кредитів на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій та об‘єднань громадян;

інших джерел, незаборонених законодавством.

Надання термінової допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів, відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій.

Заходи соціального захисту здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

 

Стаття 112.Підстава для надання допомоги та відшкодування шкоди

 

Надання допомоги особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, забезпечення їх житлом, а також надання інших видів допомоги здійснюється на підставі довідки про визнання особи такою, що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації або списків постраждалих чи загиблих осіб.

Місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, виконавчі органи міських рад, сільські та селищні ради, на адміністративній території яких сталася надзвичайна ситуація, видають постраждалим, довідки про визнання їх постраждалими від надзвичайних ситуацій за наявності паспорта або документа, що його замінює або забезпечують складання та затвердження списків таких осіб.

Критерії та порядок визнання особи такою, що постраждала від надзвичайної ситуації, термін дії та обсяг заходів щодо їх соціального захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України, залежно від масштабів та наслідків класифікованих надзвичайних ситуацій.

У разі відсутності паспорта або документа, що його замінює, постраждалі звертаються до відповідного органу за місцем постійного проживання для одержання документа, що засвідчує особу.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, для одержання документа, що засвідчує особу, звертаються до відповідного дипломатичного представництва та консульської установи іноземної держави в Україні, а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, але на момент надзвичайної ситуації перебували на території України, - до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань закордонних справ.

 

Стаття 113. Надання (виплата) матеріальної допомоги

 

Матеріальна допомога (компенсація) особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, надається (виплачується) у зв‘язку із:

загибеллю одного або кількох членів сім‘ї;

зруйнуванням (втратою) житла;

пошкодженням житла, яке потребує проведення капітального або поточного ремонту;

зруйнуванням та пошкодженням господарських будівель і дачних будинків, втратою майна, втратою сільськогосподарської продукції та присадибних ділянках та городах, загибеллю великої рогатої худоби, молодняку великої рогатої худоби, свиней, коней, овець та кіз, гусей, бджіл тощо;

втратою майна внаслідок надзвичайної ситуації фізичними особами – підприємствами;

підготовкою дітей – учнів та студентів до навчального року тощо.

За рішенням Кабінету Міністрів України до визначення суми коштів, необхідних для виплати матеріальної допомоги, можуть виплачуватися авансові суми допомоги.

Матеріальна допомога (компенсація) надається (виплачується) залежно від встановленої категорії постраждалого та визначеного розміру цієї допомоги.

Визначення розміру допомоги, порядок її надання, критеріїв віднесення осіб до категорій постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 114.Забезпечення житлом

 

Постраждалі, у разі потреби, забезпечуються місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.

Постраждалі, у разі, коли їх житло внаслідок надзвичайних ситуацій стало непридатним для проживання, забезпечуються житлом позачергово або включаються органами, зазначеними в частині першій цієї статті, до окремих списків для позачергового надання житла на підставі довідки, виданої в установленому порядку.

Місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, а також самі постраждалі можуть купувати у будь-якому населеному пункті України за цінами, які склалися на ринку житла і визначені у певному регіоні, житлові будинки і квартири у громадян, яким вони належать на праві приватної власності, а також будинки та квартири державного і громадського житлового фонду, що не використовуються.

Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в будинках державного або громадського житлового фонду, здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, за рахунок державних коштів, виділених на ці цілі, при цьому придбавається, з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті:

однокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у однокімнатній квартирі;

двокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у двокімнатній квартирі;

трикімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у трикімнатній квартирі.

Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в приватному житловому фонді, здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами за рахунок державних коштів, які виділяються на ці цілі, за мінусом коштів, отриманих постраждалою особою за страхування будинку, якщо будинок був застрахований.

Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у частині п‘ятої цієї статті, з одержанням для цього земельних ділянок, першочерговим забезпеченням необхідними будівельними матеріалами та укладенням відповідних договорів з підрядними організаціями.

Розмір жилої площі квартири, житлового будинку, що будується чи купується місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, не повинен перевищувати норми жилої площі з розрахунку на одну особу, передбаченої законодавством для надання житла. У разі перевищення норми жилої площі, вартість зайвої площі і частини надвірних будівель, збудованих не за затвердженими проектами, сплачує постраждалий, якщо на їх будівництво чи збільшення жилої площі отримано попередньо його згоду.

Придбання квартири (житлового будинку) постраждалій особі шляхом централізованої її закупівлі здійснюється за бажанням одержувача.

Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) постраждалим особам здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, то грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується. Зруйноване або пошкоджене в наслідок надзвичайної ситуації житло, замість якого постраждала особа забезпечена житлом за рахунок держави, передається місцевим органам виконавчої влади, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, підприємствам.

Постраждалі особи, яким виплачена грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

 

Стаття 115.Забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування

 

За працівниками, які внаслідок надзвичайної ситуації позбавлені можливості виконувати свої трудові обов‘язки, на цей термін зберігається заробітна плата, яка виплачується за рахунок підприємства у розмірі не нижче установленого законодавством та колективним договором, укладеним на підприємстві, як за час простою не з вини працівника.

Постраждалим, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, послуги з працевлаштування та надання матеріального забезпечення надаються державною службою зайнятості відповідно до законодавства про зайнятість населення та страхування на випадок безробіття.

 

Стаття 116.Надання медичної допомоги

 

Постраждалі під час надзвичайних ситуацій мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.

Постраждалим, які під час надзвичайної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли наданню медичної допомоги, гарантується у порядку, встановленому законодавством, безоплатне лікування.

 

Стаття 117.Гуманітарна допомога

 

Одержання Україною міжнародної гуманітарної допомоги, для постраждалих, її розподіл та видача здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

 

Стаття 118. Наданні інших видів допомоги

 

Громадяни України, які постраждали під час надзвичайних ситуацій за межами території України, мають право на відшкодування заподіяної їм шкоди відповідно до угод про співробітництво і взаємну допомогу у разі виникнення стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, укладених між Кабінетом Міністрів України та урядами інших країн.

Постраждалим, які евакуюються, відселяються або вимушені самостійно переселятися на нове місце проживання у зв‘язку з надзвичайними обставинами, надаються такі компенсації та пільги:

оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним, водним або автомобільним видом транспорту (крім випадків, коли транспортні засоби надаються безоплатно);

одержання безвідсоткового кредиту на облаштування у розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат на сім‘ю. Компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Порядок компенсації відсоткової ставки кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається за рахунок держави, одноразова грошова допомога в обсягах не менше:

п‘ятдесят відсотків мінімальної заробітної плати на кожну особу (крім пенсіонерів);

мінімального розміру пенсії за віком для пенсіонерів усіх категорій (крім дітей, яким призначено пенсію у зв‘язку із втратою годувальника).

Постраждалі, які внаслідок ушкодження здоров‘я або моральної шкоди не можуть виконувати попередню роботу, забезпечуються іншою роботою, які вони спроможні виконувати.

За постраждалими (якщо з часу встановлення інвалідності, визначення моральної шкоди минуло не більше одного року) зберігається середньомісячний заробіток протягом строку, визначеного програмою реабілітації. У цей час відшкодування шкоди проводиться на загальних підставах.Індексація суми відшкодування шкоди проводиться відповідно до законодавства.

 

 

РОЗДІЛ 7

ПІДГОТОВКА, ПЕРЕПІДГОТОВКА ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ. НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

Стаття 119.Організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

 

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за відповідними професіями, спеціальностями (спеціалізаціями), кваліфікаційними та освітньо-кваліфікаційними рівнями здійснюються навчальними закладами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. .

Навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту є закладами державної форми власності.

Навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються відповідно до законодавства.

Особами, які навчаються у навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, є курсанти, студенти, слухачі, ад’юнкти (докторанти).

Курсант - особа рядового i молодшого начальницького складу, яка в установленому порядку зарахована до навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, i навчається за державним замовленням за денною формою навчання з метою здобуття освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Студент - цивільна особа, яка у встановленому порядку зарахована до вищого навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту i навчається за денною, вечірньою або заочною (дистанційною) формами навчання з метою здобуття вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Слухач - особа рядового i начальницького складу, яка навчається у навчальному закладі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за програмами післядипломної освіти.

Ад’юнкт (докторант) - особа начальницького складу, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту для здобуття вищої освіти певного освітньо-наукового рівня.

Особи, які приймаються на службу цивільного захисту та призначаються на посади рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, проходять первинну професійну підготовку, а на посади середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту – перепідготовку або спеціалізацію у відповідних навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Рівень підготовки осіб рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів професійно-технічної освіти. Рівень підготовки осіб середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту, а також керівного складу професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів вищої освіти.

Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла державну кваліфікаційну атестацію, видається документ про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується встановленим порядком, а після проходження атестації - посвідчення рятувальника, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту погодженим з уповноваженим органом з питань регуляторної політики та центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду.

Опанування та удосконалення особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту знань, умінь і навичок щодо виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт проводиться під час службової підготовки за рахунок робочого часу. Порядок організації службової підготовки визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація підготовки сил цивільного захисту покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких віднесені відповідні аварійно-рятувальні формування сил цивільного захисту. Безпосередню підготовку аварійно-рятувальних формувань сил цивільного захисту проводять їх керівники, які несуть за це персональну відповідальність.

У професійних аварійно-рятувальних службах запроваджуються спеціальні фізична, медична та психологічна підготовки рятувальників.

Залежно від рівня фахової підготовки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту присвоюється відповідна класна кваліфікація, за яку їм виплачується грошова надбавка до грошового забезпечення.

Умови та порядок присвоєння класної кваліфікації встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Розмір та порядок виплати грошової надбавки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яким присвоєно класну кваліфікацію, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Результати підвищення кваліфікації враховуються при проведенні атестації, просуванні по службі, присвоєні класної кваліфікації, спеціальних звань тощо.

 

 

Стаття 120.Підготовка сил цивільного захисту

 

Підготовка сил цивільного захисту здійснюється під час навчань та тренувань.

Підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок та майстерності рятувальників (пожежних) проводиться за рахунок робочого часу.

Порядок організації та проведення навчань і тренувань з аварійно-рятувальними формуваннями сил цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 121.Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту

 

Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту здійснюється під час проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань (тренувань).

Періодичність та тематика проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань, (тренувань) визначаються програмою підготовки органів управління єдиної державної системи цивільного захисту, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок підготовки та проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань (тренувань) визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 122.Наукове забезпечення заходів цивільного захисту

 

З метою наукового забезпечення заходів цивільного захисту у системах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров‘я функціонують відомчі наукові установи та науково-виробничі підприємства, які створюються рішенням Кабінету Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров‘я за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

Необхідна кількість та спеціалізація відомчих наукових установ та науково-виробничих підприємств визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки.

Наукова діяльність відомчих наукових установ здійснюється відповідно до законів України "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про наукову та науково-технічну експертизу", актів Кабінету Міністрів України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація науково-технічної діяльності визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

 

РОЗДІЛ 8

НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ ДІЯМ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

 

Стаття 123. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

 

Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється на підприємствах, в установах, організаціях та навчальних закладах, а також за місцем проживання за групами; особи керівного складу та фахівці, діяльність яких пов‘язана з організацією та здійсненням заходів з питань цивільного захисту; працююче населення; непрацююче населення; учнів, студенів та дітей дошкільного віку.

 

Стаття 124.Навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійснення заходів з питань цивільного захисту

 

Для навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійснення заходів з питань цивільного захисту, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту спільно з місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування створюються курси та навчально-методичні центри для сфери цивільного захисту.

Особи керівного складу та фахівці органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, у перший рік призначення на посаду, і періодично, один раз на три - п‘ять років, зобов‘язані проходити навчання з питань цивільного захисту у відповідних курсах, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту.

Навчання проводиться відповідно до державного замовлення за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також на підставі укладених договорів з юридичними та фізичними особами.

Місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування визначають щорічну потребу у навчанні керівного складу та фахівців, забезпечують періодичність його проведення та закріплюю або передають у власність курсам та навчально-методичним центрам сфери цивільного захисту приміщення, об‘єкти, споруди та інше необхідне майно для забезпечення їх діяльності.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснює контроль за дотримання періодичності навчання керівного складу та фахівців і вживають заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Порядок здійснення навчання у сфері цивільного захисту та перелік осіб, які його проходять, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 125. Навчання працюючого населення

 

Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється у робочий час за рахунок коштів роботодавця на підприємствах, в установах та організаціях за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об‘єктових навчань і тренувань.

Для отримання працівниками підприємств відомостей щодо конкретних дій у надзвичайних ситуаціях, з урахуванням особливостей виробничої діяльності на цих підприємствах, в установах та організаціях, обладнуються інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту.

Всі працівники, під час прийняття на роботу та щорічно, за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту та діям у надзвичайних ситуаціях.

 

Стаття 126.Навчання непрацюючого населення

 

Населення, не працює, самостійно вивчає пам‘ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту та має отримувати відомості про потенційну небезпеку, що характерна для місць його проживання, та методи реагування на неї у консультаційних пунктах при органах місцевого самоврядування, а також через засоби масової інформації та іншу наочну продукцію.

Фінансування заходів з навчання населення, яке не працює, діям у надзвичайних ситуаціях та пропаганди знань з цивільного захисту здійснюють місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів.

 

Стаття 127. Навчання учнів, студентів та дітей дошкільного віку

 

Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки організовує в усіх навчальних закладах вивчення учнями, студентами та дітей дошкільного віку способів захисту та норм і правил безпеки, першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Системою стандартів вищої та професійно-технічної освіти обов‘язково передбачається вивчення питань з цивільного захисту.

У дошкільних навчальних закладах проводиться виховна робота, яка спрямована на формування у дітей елементарних, доступних віку, норм безпеки та правил поведінки у надзвичайних ситуаціях.

Виховання у дітях громадської відповідальності, гуманістичних якостей, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування здійснюється у позашкільних заходах, відповідно до їх статутів.

 

Стаття 128. Організація навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях

 

Організація навчання населенням діям у надзвичайних ситуаціях покладається на

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які розробляють та затверджують організаційно-методичні вказівки з підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях та відповідні навчальні програми.

Організація та проведення спеціальних об‘єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

.Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 129. Вивчення правил пожежної безпеки

 

У загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у закладах післядипломної освіти в обов‘язковому порядку організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також навчання діям на випадок пожежі.

У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів із вогнем і виховання у дітей бережливого ставлення до майна.

Місцеві органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, виконавчі органи міських рад, сільські, селищні ради, житлові установи і організації зобов'язані організовувати навчання населення за місцем їх проживання правилам пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.

Всі працівники під час прийняття на роботу та щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Перелік цих посад і порядок організації навчання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки.

 

Стаття 130. Формування культури безпеки життєдіяльності

 

Культура безпеки життєдіяльності це сукупність цінностей, стандартів, моральних норм і норм прийнятої поведінки, спрямованих на підтримання самодисципліни, як мети підвищення рівня безпеки.

Популяризація культури безпеки життєдіяльності у дітей та молоді організовується і здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту разом з центральними органами виконавчої влади з питань освіти і науки та у справах сім‘ї, молоді та спорту, громадськими організаціями шляхом проведення шкільних, районних (міських), обласних та всеукраїнських змагань з безпеки життєдіяльності, навчально-тренувальних зборів та польових таборів тощо та участі команд-переможниць у заходах міжнародного рівня з цих питань. Фінансування заходів щодо формування у дітей і молоді культури безпеки життєдіяльності здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки, центральним органом виконавчої влади у справах сім‘ї, молоді та спорту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

 

 

РОЗДІЛ 9

ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

ГЛАВА 17

Фінансове забезпечення

 

Стаття 131. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту

 

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється з Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, не заборонених законодавством.

На потенційно небезпечних підприємствах та підприємствах підвищеної небезпеки обсяги виділяємого фінансування для проведення необхідних заходів цивільного захисту повинні відповідати реальній потребі та складати не менш 0,5 відсотків чистого прибутку від реалізованої продукції.

 

Стаття 132. Фінансування програм та заходів у сфері цивільного захисту

 

Заходи цивільного захисту та необхідні обсяги їх фінансування включаються в державну та регіональні програми соціального та економічного розвитку.

Фінансування цільових програм з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

 

Стаття 133. Фінансове забезпечення органів управління та сил цивільного захисту

 

Фінансове забезпечення діяльності та функціонування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Фінансове забезпечення діяльності та функціонування підрозділів з питань цивільного захисту, що функціонують в Автономній Республіці Крим, у складі центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів міських рад, адміністрації (адміністративних органів) підприємств, здійснюється за рахунок відповідно державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств.

Фінансове забезпечення діяльності та функціонування сил цивільного захисту здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, незаборонених законодавством.

 

Стаття 134. Фінансування медико-психологічної реабілітації

 

Фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників державних аварійно-рятувальних служб, підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на утримання цих служб.

Обсяги фінансування медико-психологічної реабілітації рятувальників державних аварійно-рятувальних служб визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Медико-психологічна реабілітація рятувальників інших аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів, які виділяються на ліквідацію надзвичайних ситуацій з державного або місцевих бюджетів, або за рахунок коштів підприємств.

Фінансування медико-психологічної реабілітації постраждалих, а також громадян, які залучалися до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, здійснюється за рахунок коштів, що виділяються на ліквідацію надзвичайних ситуацій з державного та місцевого бюджетів, у обсягах, які визначаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я.

Фінансування заходів медико-психологічної реабілітації неповнолітніх осіб, постраждалих у надзвичайній ситуації місцевого або об‘єктового рівня, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації загинув один із батьків або обоє батьків, здійснюється за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, незаборонених законодавством. Для ефективного планування та забезпечення медико-психологічної реабілітації зазначених неповнолітніх осіб Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади щорічно розробляють та забезпечують виконання відповідних регіональних програм, затверджених встановленим порядком.

 

Стаття 135.Створення та використання фінансових резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій

 

Для фінансування робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, заходів, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій та інших, непередбачених заходів, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися за рахунок коштів бюджету, але не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету, створюються, відповідно до законодавства, резервні фонди державного та місцевих бюджетів.

Порядок використання коштів резервного фонду бюджету для ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Для невідкладного забезпечення, протягом перших трьох діб, робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій створюється рішення Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету окремий Оперативний фінансовий резерв спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. Щорічні обсяги Оперативного фінансового резерву складають двадцять відсотків обсягу видатків резервного фонду державного бюджету. Порядок використання коштів Оперативного фінансового резерву визначається положенням про нього, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Підприємства приватної форми власності ліквідацію надзвичайних ситуацій на об‘єктах, які їм належать, здійснюють за рахунок власних коштів.

 

 

ГЛАВА 18

Матеріально-технічне забезпечення

 

Стаття 136. Матеріально-технічне забезпечення

 

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та підприємства забезпечують підпорядковані їм підрозділи з питань цивільного захисту, сили цивільного захисту та інші організації, діяльність яких спрямована для вирішення завдань і заходів з питань цивільного захисту, засобами цивільного захисту, іншим майном, службовими, навчальними, господарськими та підсобними приміщеннями, іншими об‘єктами та спорудами (пожежними депо, сховищами для техніки, тренувальними залами, спортивними майданчиками тощо), складськими площами в обсягах, необхідних для їх діяльності, а також надають у встановленому порядку земельні ділянки для їх розташування.

Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, що належить спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту є державною власністю та закріплюється за територіальними органами управління, силами цивільного захисту навчальними закладами та науковими установами, іншими підрозділами, підприємствами, установами та організаціями, які віднесені до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на праві оперативного управління.

Особливості правового режиму майна спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначається відповідним законом.

 

Стаття 137.Створення та використання матеріальних резервів для потреб цивільного захисту

 

Матеріальні резерви для виконання заходів запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків створюються заздалегідь з метою екстреного їх використання у разі загрози і виникнення надзвичайних ситуацій.

Матеріальні резерви створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту (оперативний матеріальний резерв), іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий матеріальний резерв), місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (регіональний та місцевий матеріальні резерви) та підприємствами (об‘єктовий матеріальний резерв).

Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

 

 

РОЗДІЛ 10

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ

ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

Стаття 138. Надання допомоги іноземним державам з питань цивільного захисту

 

Порядок надання іноземним державам допомоги у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, залучення сил цивільного захисту до надання такої допомоги та перетинання ними державного кордону України визначаються відповідно до законодавства.

 

Стаття 139. Отримання Україною допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій

 

Порядок отримання Україною допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до законодавства.

 

Стаття 140.Представництво в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту

 

Представництво України в міжнародних організаціях з питань цивільного захисту здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

 

РОЗДІЛ 11

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОБОВ‘ЯЗКИ ПІДПРИЄМСТВ,

УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

Стаття 141. Повноваження Кабінету Міністрів України

 

До повноважень Кабінету Міністрів України, крім тих, що визначені за текстом Кодексу, додатково належать:

забезпечення здійснення заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

визначення порядку віднесення міст до груп з цивільного захисту, а підприємств до категорій з цивільного захисту;

створення державного резерву засобів індивідуального захисту і майна цивільного захисту, фінансових і матеріально-технічних резервів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, а також визначення їх обсягу і порядку використання;

вжиття заходів щодо забезпечення готовності єдиної державної системи цивільного захисту до дій в умовах надзвичайних ситуацій та в особливий період;

визначення порядку переведення єдиної державної системи цивільного захисту з режиму функціонування у мирний час у режим функціонування в умовах особливого періоду;

залучення сил цивільного захисту до ліквідації надзвичайних ситуацій та гуманітарних операцій за межами України;

організація заходів щодо соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій;

розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки в особливий період;

визначення мобілізаційної потреби єдиної державної системи цивільного захисту, порядку накопичення, зберігання та використання мобілізаційних резервів для потреб цивільного захисту в особливий період;

визначення порядку підготовки та проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів із використанням озброєння і військової техніки.

 

Стаття 142.Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

 

До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, крім тих, що визначені за текстом Кодексу, додатково належать:

забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту;

організація планування та здійснення заходів цивільного захисту;

здійснення координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій;

створення територіальних органів управління та підпорядкованих їм сил цивільного захисту;

керівництво діяльністю підпорядкованих йому органів управління та сил цивільного захисту;

здійснення контролю за готовністю підпорядкованих органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій за призначенням;

здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері цивільного захисту;

забезпечення здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об‘єктів, координація діяльності центральних органів виконавчої влади з питань удосконалення пожежної безпеки;

одержання безкоштовно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств інформації, яка необхідна для виконання покладених завдань у сфері цивільного захисту;

залучення до проведення науково-дослідних робіт щодо вирішення актуальних проблем з питань цивільного захисту вищих навчальних закладів і наукових установ, а також окремих вчених, висококваліфікованих фахівців;

створення резерву служби цивільного захисту;

здійснення методичного керівництва та прийняття, у межах своєї компетенції, рішень щодо створення фонду захисних споруд цивільного захисту та утримання його у стані готовності до використання за призначенням;

організація розгляду та погодження у встановленому порядку проектів будівництва (реконструкції) захисних споруд цивільного захисту, а також інших об‘єктів, які впливають на їх технічний стан;

організація ведення та здійснення державного обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;

погодження переліку проектних організацій, які проводять обстеження і оцінку технічного стану захисних споруд цивільного захисту та забезпечення їх залучення до здійснення цих заходів;

організація та проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту;

розгляд та погодження документів щодо виключення сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту та зняття їх з державного обліку;

участь у роботі комісій щодо прийняття рішення про подальше використання захисних споруд цивільного захисту;

здійснення, відповідно до законодавства, державної експертизи проектів і рішень стосовно цивільного захисту об’єктів виробничого та соціального призначення;

здійснення ліцензування діяльності з питань цивільного захисту;

керівництво роботами з ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж;

здійснення оповіщення та інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, контроль за створенням та належним функціонуванням систем оповіщення;

створення страхового фонду документації;

проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

участь, у межах визначеної компетенції, у заходах щодо ліквідації наслідків терористичної діяльності;

здійснення спеціального навчання з питань цивільного захисту та в умовах терористичних актів осіб керівного складу, інших управлінських кадрів і фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та підприємств;

здійснення наукового та науково-технічного забезпечення заходів цивільного захисту;

здійснення нормативного регулювання, розроблення інструкцій, методичних рекомендацій, правил, стандартів і нормативів у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки, програм з навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, видання наказів про їх затвердження, організація та контроль за їх виконанням;

визначення, за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, мережі курсів, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту;

організація фінансового, матеріально-технічного та медичного забезпечення підпорядкованих органів управління та сил цивільного захисту;

здійснення прихованого управління заходами з переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим функціонування в умовах воєнного стану;

здійснення, відповідно до компетенції, міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту;

здійснення інших повноважень, передбачених цим Кодексом.

Нормативно-правові акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, що належать до його компетенції, є обов‘язковими для виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

 

Стаття 143. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади

 

До повноважень інших центральних органів виконавчої влади, крім тих, що визначені за текстом Кодексу, додатково належать:

здійснення, відповідно до компетенції, розроблення, організації та реалізації заходів цивільного захисту;

здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій та під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення;

створення функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту, керівництво ними та забезпечення виконання покладених на них завдань;

розроблення та реалізація галузевих програм та планів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання цим ситуаціям;

розроблення та здійснення, відповідно до компетенції, заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки в особливий період;

створення та забезпечення діяльності підпорядкованих аварійно-рятувальних служб та формувань, керівництво ними;

забезпечення, відповідно до компетенції, виконання заходів і робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;

забезпечення соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;

забезпечення оформлення документів, необхідних для виплати матеріальної допомоги населенню, що постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;

забезпечення контролю за своєчасною виплатою матеріальної допомоги населенню, що постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;

визначення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для підприємств, що віднесені до сфери управління;

розроблення, у межах компетенції, нормативних актів щодо створення та використання фонду захисних споруд цивільного захисту та контроль їх виконання;

організація виконання заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту на підприємствах, в установах та організаціях, що віднесені до сфери управління;

організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту підприємств, що перебувають у сфері управління, у тому числі захисних споруд цивільного захисту і їх обладнання, як державного майна, яке не ввійшло до статутного (складеного) капіталу приватних підприємств (акціонерних товариств), створених у процесі корпоратизації, але перебувають на їх балансі;

організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту підприємств, що віднесені до сфери управління;

виключення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту, з подальшим зняттям їх з обліку;

організація створення систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення на потенційно небезпечних об‘єктах та об‘єктах підвищеної небезпеки, які віднесені до сфери управління;

створення страхового фонду документації;

здійснення методичного керівництва та контролю за діяльністю підприємств, які належать до сфері управління, стосовно забезпечення ними техногенної безпеки;

забезпечення навчання з питань цивільного захисту осіб керівного складу, інших управлінських кадрів та фахівців центрального органу виконавчої влади, а також підприємств, які віднесені до сфери управління;

здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту.

 

Стаття 144.Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

 

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування належать:

забезпечення, у межах своїх повноважень, реалізації державної політики у сфері цивільного захисту;

розроблення та забезпечення реалізації регіональних програм та планів заходів з питань цивільного захисту, які спрямовані на забезпечення захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;

створення територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланок, здійснення керівництва ними та забезпечення виконання покладених на них завдань;

створення підрозділів з питань цивільного захисту у складі місцевих органів виконавчої влади, в Автономній Республіці Крим та у складі виконавчих органів міських рад;

створення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, та підтримання у постійній готовності територіальних систем централізованого оповіщення та забезпечення їх функціонування;

здійснення оповіщення та інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій;

здійснення організації та керівництво проведенням робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій, радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захисту населення і територій від їх наслідків;

здійснення організації та керівництво проведенням відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки, у тому числі взаємодія з органами військового управління під час планування і проведення таких заходів, погодження проектів планів їх проведення;

створення та забезпечення функціонування підпорядкованих аварійно-рятувальних служб і формувань;

створення, відповідно до адміністративно-територіального устрою, позаштатних (невоєнізованих) формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту;

організація та здійснення евакуації населення, майна у безпечні райони, їх розміщення, розгортання лікувальних та інших закладів охорони здоров‘я, необхідних для надання медичної допомоги та життєзабезпечення населення;

розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки, які віднесені до сфери управління, в особливий період;

створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій;

зберігання резерву засобів індивідуального захисту для непрацюючого населення і позаштатних (невоєнізованих) формувань, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

взаємодія зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними органами управління щодо реалізації завдань цивільного захисту;

організація та забезпечення життєдіяльності населення, яке постраждало від надзвичайних ситуацій, а також під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій;

забезпечення складання реєстрів осіб, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, відповідно до яких надається матеріальна допомога, та передання їх до Штабу з ліквідації надзвичайної ситуації;

забезпечення соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації, у першу чергу виплати матеріальної допомоги;

створення на регіональному та місцевому рівнях постійно діючих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, спеціальних комісій з ліквідації надзвичайних ситуацій, у разі їх виникнення, та забезпечення їх функціонування;

забезпечення проходження особами керівного складу, іншими управлінськими кадрами і фахівцями місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що віднесені до сфери управління, навчання з питань цивільного захисту та здійснення підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях;

організація виконання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;

визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту;

планування та організація роботи щодо дообладнання в особливий період існуючих підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення або спорудження додаткових;

створення комісій та організація їх роботи щодо прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту, як державного та комунального майна;

організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;

здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;

організація заходів щодо проведення технічної інвентаризації та виключення, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту, з подальшим зняттям їх з обліку;

створення страхового фонду документації;

здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту.

 

Стаття 145.Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим,

центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань пожежної безпеки

 

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань пожежної безпеки відповідно до компетенції належать:

реалізація єдиної державної політики щодо забезпечення пожежної безпеки;

визначення основних напрямів діяльності із забезпечення пожежної безпеки, розвитку науки і техніки. Координація державних, регіональних заходів і наукових досліджень з питань пожежної безпеки;

розроблення і реалізація комплексних заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки об'єктів, підприємств, що належать до сфери їх управління;

розроблення і затвердження, за погодженням з органом державного нагляду з питань пожежної безпеки галузевих стандартів, норм, правил, інших нормативно-правових актів, що стосуються питань забезпечення пожежної безпеки, здійснення контролю за їх виконанням;

здійснення методичного керівництва у сфері забезпечення пожежної безпеки на підприємствах, установах та організаціях, які належать до сфери їх управління;

забезпечення виконання державних цільових програм щодо забезпечення пожежної безпеки, розроблення та виконання галузевих та регіональних програм з питань пожежної безпеки;

організація вивчення у навчальних закладах вимог пожежної безпеки та навчання діям на випадок пожежі за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту;

організація проходження навчання керівним складом та відповідними спеціалістами підприємств, що належать до сфери їх управління, і перевірка знань з питань пожежної безпеки;

ведення обліку пожеж, які сталися на об'єктах, що належать до сфери їх управління, аналіз причин виникнення пожеж та надання відповідної статистичної звітності в установленому порядку;

організація науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи з питань забезпечення пожежної безпеки;

координація роботи щодо створення і випуску спеціальної пожежної техніки, обладнання та засобів протипожежного захисту, встановлення державного замовлення на їх випуск і постачання;

створення підрозділів відомчої пожежної охорони та необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази;

сприяння територіальним органам управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та їх підрозділам у безкоштовному виготовленні та розміщенні наочної інформації з питань пожежної безпеки.

Для координації і вдосконалення роботи, пов'язаної із забезпеченням пожежної безпеки та контролем за її проведенням, в центральних апаратах центральних органів виконавчої влади створюються служби пожежної безпеки.

 

Стаття 146. Обов‘язки підприємств, установ та організацій

 

Підприємства, установи та організації зобов‘язані:

створювати підрозділи з питань цивільного захисту або призначати спеціальних штатних або позаштатних осіб з питань цивільного захисту;

створювати ланки функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та здійснює управління ними;

забезпечувати, у разі необхідності, своїх працівників засобами індивідуального захисту;

розміщувати інформацію щодо заходів безпеки та відповідної поведінки у випадках виникнення аварії. Інформація розміщується відповідно до вимог статті 34 цього Кодексу у найбільш придатній формі, без потреби в її запиті всім особам та організаціям, які обслуговують громадськість (школи, лікарні тощо), та які можуть постраждати від аварії, що може виникнути на території підприємства;

організовувати, у разі необхідності під час виникнення на підприємстві, в установі та організації надзвичайних ситуацій, проведення евакуаційних заходів;

створювати об’єктові сили цивільного захисту для ліквідації надзвичайних ситуацій і забезпечувати їх готовність до практичних дій;

створювати документацію страхового фонду;

здійснювати навчання працівників та проводить періодичні їх тренування з питань цивільного захисту;

здійснювати ідентифікацію об‘єктів щодо виявлення серед них потенційно небезпечних та об‘єктів підвищеної небезпеки, паспортизацію потенційно небезпечних об‘єктів та контроль за станом техногенної безпеки;

забезпечувати виконання вимог законодавства та приписів посадових осіб органів державного нагляду з питань цивільного захисту;

розробляти плани локалізації та ліквідації аварій, плани заходів з їх попередження, робочі документи, посадові інструкції на інші організаційно-розпорядчі документи, які стосуються забезпечення техногенної безпеки та діям у надзвичайних ситуаціях, проводить періодичні тренування і навчання;

укладати угоди щодо аварійно-рятувального обслуговування державними аварійно-рятувальними службами і формуваннями, якщо інше не передбачено законодавством;

створювати, за необхідності, системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу і населення у разі їх виникнення;

впроваджувати інженерно-технічні заходи цивільного захисту, що зменшують ступінь ризику виникнення надзвичайних ситуацій, нести пов‘язані з цим матеріальні і фінансові витрати;

забезпечувати безперешкодний доступ посадових осіб органу державного нагляду з питань цивільного захисту для здійснення державного нагляду та проведення перевірок з питань цивільного захисту, а також працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації аварій;

забезпечувати безперешкодний доступ аварійно-рятувальних служб і формувань, підрозділів пожежної охорони для виконання робіт, пов‘язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;

створювати, за погодженням з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких вони віднесені чи територіально розташовані, фонд захисних споруд цивільного захисту (засобів колективного захисту) для укриття працюючого персоналу;

забезпечувати дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо зберігання та утримання захисних споруд цивільного захисту у стані готовності до використання за призначенням;

здійснювати облік захисних споруд цивільного захисту, які знаходяться на балансі (утриманні);

дотримуватись протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму;

виконувати інші завдання і заходи цивільного захисту.

Власники потенційно небезпечних об‘єктів та об‘єктів підвищеної небезпеки відповідають за захист населення, що проживає у зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об‘єктах.

 

Стаття 147.Обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки

 

Керівники підприємств або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

забезпечувати додержання протипожежних вимог норм, правил, а також виконання вимог приписів, постанов, розпоряджень та експертних висновків (з питань проведення експертизи проектно-кошторисної документації) органів державного нагляду з питань пожежної безпеки;

організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного нагляду з питань пожежної безпеки;

утримувати в справному стані спеціальну пожежну техніку, обладнання і засоби протипожежного захисту, не допускати їх використання не за призначенням;

створювати, відповідно до встановленого порядку, підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

подавати на вимогу органів державного нагляду з питань пожежної безпеки відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків виникнення пожеж.

Об‘єкти підвищеної небезпеки повинні обслуговуватися підрозділами державної, відомчої, місцевої або добровільної пожежної охорони.

Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

Підприємства, установи та організації, які виробляють продукцію протипожежного призначення та надають послуги, пов'язані із запобіганням або ліквідацією пожеж, звільняються від сплати податків на прибуток у межах обсягу виконаних робіт.

Підприємства, установи та організації, які мають або утримують пожежні команди або добровільну пожежну охорону з виїзною пожежною технікою, частково (у обсязі 50 відсотків коштів, що витрачаються на утримання цих команд) звільняються від сплати податків на прибуток.

На підприємстві, в установі та організації з кількістю працюючих 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці. Типове положення про пожежно-технічну комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Повноваження у галузі пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших господарських об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.

 

 

РОЗДІЛ 12

КОМПЛЕКТУВАННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ

ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

ГЛАВА 19

Комплектування органів управління та сил цивільного захисту

 

Стаття 148.Порядок комплектування органів управління та сил цивільного захисту

 

Комплектування органів управління та сил цивільного захисту системи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється державними службовцями, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, службовцями та працівниками, відповідно до законодавства.

Керівні працівники та спеціалісти територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які виконують функції держави, пов‘язані з виконання завдань цивільного захисту та не мають спеціальних звань, є державними службовцями.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, та перелік посад для їх призначення затверджується керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу служби цивільного захисту, та граничних спеціальних звань за цими посадами затверджується у встановленому порядку.

Комплектування інших органів управління, підрозділів з питань цивільного захисту та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства.

 

Стаття 149.Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

 

Чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України, залежно від рівня загрози виникнення надзвичайних ситуацій та потреби щодо забезпечення заходів запобігання надзвичайним ситуаціям та захисту населення і територій від них, які визначаються у щорічної Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні.

Гранична чисельність працівників центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальних органів управління визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

Стаття 150.Комплектування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту

 

Комплектування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснюється на контрактній основі особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Окремі посади в органах і формуваннях Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, відповідно до їх штатів, комплектуються працівниками.

 

Стаття 151. Комплектування аварійно-рятувальних служб

 

Комплектування професійних аварійно-рятувальних служб працівниками здійснюється на контрактній основі. Працівники професійних аварійно-рятувальних служб поділяються на основні та допоміжні.

До основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до їх проведення.

Основні працівники спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб поділяються на керівні та рядові.

До допоміжних працівників професійних аварійно-рятувальних служб належать працівники, які забезпечують її повсякденну діяльність.

Спеціалізовані об'єктові аварійно-рятувальні служби, які створені на непрофесійній (позаштатній) основні комплектуються з інженерно-технічних та інших досвідчених працівників, які одержали необхідні знання та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров'я виконувати роботи в екстремальних умовах.

 

 

 

 

 

 

ГЛАВА 20

Проходження служби цивільного захисту

 

Стаття 152. Порядок проходження служби цивільного захисту

 

Служба цивільного захисту це державна служба особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров‘я та віком громадян України, пов‘язаній із виконанням завдань цивільного захисту.

Особовий склад служби цивільного захисту проходить службу в центральному апараті, територіальних органах управління, формуваннях та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах та наукових установах, інших підрозділах, установах і організаціях спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та має спеціальні звання.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов‘язки визначаються цим Кодексом, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, а також іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щодо додержання службової дисципліни під час проходження ними служби цивільного захисту регулюються Дисциплінарним статутом, який затверджується Законом України.

Час проходження служби цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, до стажу державної служби та вислугу років відповідно до законодавства.

До строку служби цивільного захисту включається строк військової служби та служби в органах внутрішніх справ.

На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції".

 

Стаття 153. Прийняття на службу цивільного захисту та умови її проходження

 

На службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які досягли 18-річного віку, а у разі зарахування їх на перший курс навчання курсантами вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – віком від 17 років, у тому числі і ті, яким 17 років виповнюється в рік зарахування на навчання, відповідають кваліфікаційним вимогам і спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я, визначеного лікарсько-експертними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, виконувати покладені службові обов’язки.

Кваліфікаційні вимоги до осіб, які приймаються на службу цивільного захисту, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Типова форма контракту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Обов’язки та права осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями.

Громадяни України, які, після закінчення начальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, призначені на посади в органи управління, формування, підрозділи, установи, організації системи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту з присвоєнням спеціального звання начальницького складу, на період проходження служби цивільного захисту звільняються, відповідно до законодавства, від призову на строкову військову службу.

Курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту після закінчення навчання зобов’язані пройти службу цивільного захисту не менше трьох років, якщо інше не передбачено законодавством.

Курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, та, у разі відмови, після закінчення навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту від подальшого проходження служби цивільного захисту на посадах середнього начальницького складу, а також особи начальницького складу, які звільняються зі служби цивільного захисту протягом трьох років після закінчення навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, відшкодовують спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту витрати, пов‘язані з їх утриманням у навчальному закладі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Громадяни України чоловічої статі, які при досягненні 18-річного віку не були призвані на строкову військову службу, можуть бути прийняті на службу цивільного захисту з присвоєнням спеціального звання. На час проходження служби цивільного захисту їм надається відстрочка від призову на строкову військову службу.

Особам рядового і начальницького складу внутрішньої служби та військовослужбовцям при зарахуванні їх на службу цивільного захисту присвоюються спеціальні звання служби цивільного захисту, рівноцінні тим, які були їм присвоєні при проходженні внутрішньої чи військової служби. Строк проходження ними внутрішньої чи військової служби зараховується до строку проходження служби цивільного захисту.

На службу цивільного захисту не можуть бути прийняті особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законодавством порядку, або визнані судом винуватими у вчинені корупційного адміністративного правопорушення, якщо з моменту накладення адміністративного стягнення пройшло менше трьох років.

Стосовно осіб служби цивільного захисту, які претендують на зайняття посади в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, відповідно до переліку посад, визначеного Кабінетом Міністрів України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності зазначеної згоди питання прийому на службу цивільного захисту та зайняття посади щодо такої кандидатури не розглядається.

Особа служби цивільного захисту, яка претендує на зайняття посади в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, до призначення на відповідну посаду подає у встановленому законодавством порядку відомості про майно, прибутки, зобов‘язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.

У разі неподання або подання недостовірних відомостей зазначена особа не може бути призначена на посаду в органах управління, формуваннях і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах, наукових установах, інших організаціях і підрозділах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 154.Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

 

Особам служби цивільного захисту присвоюються такі спеціальні звання:

рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту;

молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;

середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;

старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;

вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.

Порядок присвоєння та позбавлення спеціальних звань, пониження та поновлення в спеціальних званнях встановлюється Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

 

Стаття 155.Граничний вік перебування на службі цивільного захисту

 

Граничний вік перебування на службі цивільного захисту встановлюється:

для осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу – до 50 років;

для осіб старшого начальницького складу – до 55 років;

для осіб вищого начальницького складу – до 60 років.

У разі необхідності особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров’я для проходження служби, можуть бути залишені за рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на їх прохання на службі понад граничний вік до п’яти років.

У виняткових випадках, перелік яких встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, за рішенням його керівника строк служби може бути продовжено повторно до п’яти років, а особам начальницького складу, які проходять службу в навчальних закладах та наукових установах і мають науковий ступінь або вчене звання, – до десяти років.

 

Стаття 156.Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту.

Час та місце виконання обов‘язків служби цивільного захисту

 

Початок і закінчення проходження служби цивільного захисту, а також час, і місце виконання обов‘язків служби цивільного захисту визначається Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

 

Стаття 157. Звільнення зі служби цивільного захисту

 

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту проводиться:

у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу”, і за станом здоров'я, визначеного лікарсько-експертними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, придатні до військової служби;

у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби зі зняттям із військового обліку.

Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу, звільняються зі служби:

після закінчення строку контракту;

за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на службі;

за станом здоров'я – на підставі висновку (постанови) центральної лікарсько-експертної комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту про непридатність або обмежену придатність до служби;

у зв'язку зі скороченням штатів – у разі неможливості використання на службі у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

через сімейні обставини або з інших поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов‘язків, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту;

у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду;

у разі набрання рішенням суду законної сили щодо притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення, пов‘язане з порушеннями обмежень, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 4, статтею 5 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції";

у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, прибутки, витрати, зобов‘язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном.

Особи, які підлягають звільненню згідно з пунктом 8 частини другої цієї статі звільняються з відповідних посад у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

 

Стаття 158. Мобілізаційний резерв для цивільного захисту

 

З метою створення аварійно-рятувальних формувань цивільного захисту для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, які потребують залучення великої кількості сил цивільного захисту, а також виконання завдань цивільного захисту у воєнний час, створюється мобілізаційний резерв для цивільного захисту.

Організація і порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації для вирішення завдань цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства.

 

Стаття 159. Присяга служби цивільного захисту

 

Громадяни України, які вперше приймаються на службу цивільного захисту, складають Присягу такого змісту:

“Я, громадянин України (прізвище, ім’я та по батькові), вступаючи на службу цивільного захисту, складаю Присягу та урочисто клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим.

Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та всіляко сприяти в зміцненні авторитету служби цивільного захисту.

Клянуся мужньо і рішуче захищати життя та здоров'я громадян, майно України, її довкілля від надзвичайних ситуацій.

Якщо я порушу цю Присягу, то готовий відповідати згідно із законами України".

 

Стаття 160.Формений одяг і знаки розрізнення особового складу служби цивільного захисту та аварійно-рятувальних служб

 

Особовий склад служби цивільного захисту забезпечується форменим одягом та відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів, що виділяються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту з державного бюджету України.

Опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Використання форменого одягу і знаків розрізнення особового складу служби цивільного захисту сторонніми особами тягне за собою відповідальність відповідно до законів.

Основний особовий склад державних аварійно-рятувальних служб забезпечується форменим одягом за рахунок коштів, передбачених на утримання цих державних аварійно-рятувальних служб, за нормами та зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 161.Забезпечення особового складу служби цивільного захисту та аварійно-рятувальних служб спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту

 

Для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту забезпечуються:

особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, за рахунок державного бюджету, що виділяється спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

працівники підрозділів відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, за рахунок місцевого бюджетів та коштів підприємств, що утримують такі підрозділи пожежної охорони;

основні працівники аварійно-рятувальних служб, за рахунок коштів передбачених на утримання цих аварійно-рятувальних служб;

працівники позаштатних (невоєнізованих) формувань, за рахунок коштів підприємств, що створюють такі формування.

 

Стаття 162.Забезпечення особового складу служби цивільного захисту харчуванням

 

Особовий склад служби цивільного захисту та основні працівники державних аварійно-рятувальних служб і формувань забезпечується харчуванням:

під час проходження служби цивільного захисту – відповідно до норм і категорій професій, встановлених Кабінетом Міністрів України;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій - за рахунок місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, на адміністративної території яких сталася надзвичайна ситуація;

під час ліквідації надзвичайних ситуацій на території інших держав, а також під час висування до цих держав та повернення до місць постійного розташування - за рахунок коштів, які виділяються для забезпечення надання іноземним державам допомоги у ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Стаття 163. Службові посвідчення та особові справи

 

Особам, які проходять службу цивільного захисту або працюють в органах управління, підприємствах, установах і організаціях та силах цивільного захисту, що віднесені до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, видаються службові посвідчення.

Зразки службових посвідчень, порядок їх видачі, вилучення та заміни встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Проходження служби цивільного захисту особою рядового і начальницького складу служи цивільного захисту відображається в його особовій справі, яка ведеться у порядку та за формою встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

До особової справи вносяться: відомості про особу рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членів його сім‘ї, а також за його попередньою згодою інші відомості, які необхідні для його пенсій, просування по службі тощо.

 

 

РОЗДІЛ 13

СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСІБ РЯДОВОГО

І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ТА ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ І СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ТА ОСІБ ЗВІЛЬНЕНИХ ЗІ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

Стаття 164.Засади соціального і правового захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

 

Держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту та членів їх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

 

Стаття 165.Забезпечення громадянських прав і свобод осіб рядового

та начальницького складу служби цивільного захисту, працівників аварійно-рятувальних служб

 

Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту – громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента України".

Особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, які балотуються кандидатами у народні депутати, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, на сільського, селищного, міського голову їх начальники (керівники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.

Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, обрані на виборні посади до місцевих рад, на яких вони працюють на постійній основі, прикомандировуються до відповідних місцевих рад із залишенням на службі цивільного захисту. Час роботи особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту на виборній посаді в місцевій раді, на якій він працює на постійні основі, зараховується до вислуги років на службі цивільного захисту. Після закінчення строку повноважень у місцевій раді особа рядового та начальницького складу служби цивільного захисту направляється в розпорядження органу управління або формування (підрозділу, закладу, установи) де він проходив службу до обрання, для подальшого проходження служби цивільного захисту на попередній посаді, а за її відсутності – на іншій рівноцінній посаді.

Народний депутат України, який є особою рядового або начальницького складу служби цивільного захисту, на строк виконання депутатських повноважень прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням на строк виконання депутатських повноважень на службі цивільного захисту. Після закінчення повноважень народного депутата України він направляється в установленому порядку в розпорядження відповідного органу управління або формування (підрозділу, закладу, установи) для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.

Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту мають право створювати свої громадські об'єднання відповідно до законодавства України. Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту не можуть бути членами будь-яких політичних партій, організацій чи рухів. Особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, працівникам професійних аварійно-рятувальних служб забороняється організовувати страйки або брати у них участь.

Особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту на період проходження такої служби зобов‘язані зупинити членство у будь-яких професійних спілках.

 

Стаття 166. Робочий час в органах управління та силах цивільного захисту

 

Для рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень.

У необхідних випадках особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту несуть службу та працюють понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні, з оплатою згідно з трудовим законодавством.

Особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, працівника органів управління та сил цивільного захисту за службу та роботу у вихідні та святкові дні, за рішенням їх керівників, надаються інші дні відпочинку.

 

Стаття 167.Медичне та санаторно-курортне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, членів їх сімей, ветеранів служби цивільного захисту та рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб

 

Медичне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, ветеранів служби цивільного захисту та осіб, звільнених зі служби цивільного захисту, яким відповідно до законодавства встановлені пільги на медичне забезпечення, організовується та здійснюється медичними закладами та медичними підрозділами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щорічно проходять медичний огляд, з подальшим проведенням лікувально-профілактичних заходів у разі потреби.

У разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, ветеранів служби цивільного захисту та осіб, звільнених зі служби цивільного захисту, яким відповідно до законодавства встановлені пільги на медичне забезпечення, медичних закладів (підрозділів) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, безоплатна медична допомога зазначеним особам надається у медичних закладах військових формувань та правоохоронних органів, утворених відповідно до законодавства, інших державних або комунальних закладах охорони здоров'я за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час їх лікування або медико-психологічної реабілітації у лікувальних закладах створюються необхідні санітарно-гігієнічні та соціально-психологічні умови.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, ветерани служби цивільного захисту, особи, звільнені зі служби цивільного захисту, яким відповідно до законодавства встановлені пільги на медичне забезпечення, та члени їхніх сімей мають право на пільгове санаторно-курортне лікування та організований відпочинок у санаторно-курортних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також інших центральних органів виконавчої влади за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які направляються після лікування в закладах охорони здоров’я до санаторію, для продовження лікування, відповідно до висновків лікарсько-експертної комісії, путівки надаються безоплатно.

Особи, звільнені зі служби цивільного захисту, які визнані інвалідами І та ІІ групи внаслідок захворювання, поранення та травми, пов'язаних з проходженням служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Інваліди III групи, звільнені зі служби за станом здоров'я, які отримують пенсії по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування за наявності медичних показань.

Особи, звільнені зі служби цивільного захисту, які визнані інвалідами внаслідок захворювання, каліцтва, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, загиблих (померлих) або пропали безвісти під час виконання службових обов'язків мають право на медичне та санаторно-курортне забезпечення за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок та умови надання медичної допомоги, забезпечення санаторно-курортним лікуванням осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, осіб, звільнених зі служби цивільного захисту і яким, відповідно до законодавства, встановлені пільги на медичне забезпечення, та членів їхніх сімей у медичних та санаторно-курортних закладах військових формувань та правоохоронних органів, утворених відповідно до законодавства, інших державних або комунальних закладах охорони здоров'я, а також взаєморозрахунки між ними та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Медичне забезпечення рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб і формувань здійснюється медичними закладами та підрозділами, що входять до їх складу, та за договорами на медичне обслуговування в державних або комунальних закладах охорони здоров'я за рахунок коштів, передбачених на утримання цих служб і формувань.

Рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб і формувань повинні проходити періодичні медичні огляди, а також медичні огляди після проведення аварійно-рятувальних робіт. Періодичність медичних оглядів і порядок їх проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

На прохання особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальника професійних аварійно-рятувальних служб проводиться позачерговий медичний огляд, якщо рятувальник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджає подальшому проходженню служби.

Порядок організації медичного забезпечення, порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу, порядок санаторно-курортного забезпечення визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Особи, які безпосередньо брали участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, або залучалися до цілодобового чергування, пов'язаного з ліквідацією надзвичайної ситуації, мають право один раз на рік пройти безкоштовний курс медико-психологічної реабілітації терміном не менше 14 діб, а ті з них, які отримали травми або брали участь у проведенні аварійно-рятувальних робіт, що були пов'язані з загибеллю людей, зобов'язані пройти відповідне лікування та реабілітацію у центрах медико-психологічної реабілітації.

Висновок про необхідність направлення на медико-психологічну реабілітацію рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб і формувань та працівників цивільного захисту приймають лікарсько-експертні комісії або медико-соціальні експертні комісії центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров‘я за місцем їх роботи.

Висновок про необхідність направлення на медико-психологічну реабілітацію осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту приймають лікарсько-експертні комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

На час проходження медичного огляду та медико-психологічної реабілітації за рятувальниками професійних аварійно-рятувальних служб і формувань, працівниками цивільного захисту зберігається місце роботи та середня заробітна плата.

Проїзд до місць лікування та проведення медико-психологічної реабілітації (туди і назад) осіб, які, відповідно до цієї статті, мають право на лікування та медико-психологічну реабілітацію, здійснюється за рахунок бюджетних коштів, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, професійних аварійно-рятувальних служб і формувань.

Порядок організації та проведення медико-психологічної реабілітації визначається спільним актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров‘я.

 

Стаття 168.Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

 

У разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов‘язків сім‘ї загиблого (померлого), а у разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов‘язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, пов‘язаного з виконанням службових обов‘язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п‘ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження цієї служби у кожному випадку ушкодження здоров‘я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.

Якщо особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту або члени її сім‘ї одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

 

Стаття 169.Страхування рятувальників, водолазів, працівників пожежної охорони та медичних працівників Державної служби медицини катастроф

 

Рятувальники та водолази аварійно-рятувальних служб, а також медичні працівники Державної служби медицини катастроф підлягають обов‘язковому особистому страхуванню на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням обов‘язків відповідно рятувальника, водолаза, з надання медичної допомоги у зоні надзвичайної ситуації, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.

Страховими подіями для рятувальників, водолазів та медичних працівників Державної служби медицини катастроф є загибель (смерть) під час виконання ними обов‘язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання у період і у зв‘язку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов‘язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов‘язків чи проведення таких робіт. Зв‘язок страхової події з виконанням рятувальниками, водолазами та медичними працівниками Державної служби медицини катастроф обов‘язків, зазначених у контрактах або договорах, встановлюється під час розслідування зазначених випадків згідно із законодавством.

Страхування рятувальників та водолазів професійних аварійно-рятувальних служб (формувань), а також медичних працівників Державної служби медицини катастроф здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та громадські організації, які створюють аварійно-рятувальні служби (формування), за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих служб (формувань).

Страхування здійснюється на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку займає рятувальник, водолаз чи медичний працівник Державної служби медицини катастроф.

Порядок та умови обов‘язкового особистого страхування рятувальників, водолазів та медичних працівників Державної служби медицини катастроф встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Працівники державної пожежної охорони, які за умовами праці беруть безпосередню участь у гасінні пожеж, підлягають обов‘язковому державному особистому страхуванню.

Порядок та умови обов‘язкового державного особистого страхування таких працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Працівники відомчої і місцевої пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин (команд) підлягають обов‘язковому страхуванню на випадок загибелі (смерті) або поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних під час ліквідації пожежі або наслідків аварії, у розмірі десятирічної заробітної плати за посадою, яку вони займали (займають).

Страхування працівників відомчої та місцевої пожежної охорони, членів добровільної пожежної охорони здійснюється за рахунок місцевого бюджету або коштів підприємств, що утримують підрозділи цієї пожежної охорони.

Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За сім‘єю загиблого (померлого) працівника відомчої і місцевої пожежної охорони та члена добровільної пожежної охорони зберігається право на пільги, якими він користувався за місцем роботи.

 

Стаття 170.Проїзд осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

 

У разі службових відряджень особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту незалежно від наявності вільних місць, а також і розміщення у готелях за умови пред'явлення посвідчення про відрядження. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту при переїзді на нове місце служби виплачується підйомна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення, а на кожного члена сім‘ї – 50 відсотків від його місячного грошового забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 171.Забезпечення житлом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту

 

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями державою та/або органами місцевого самоврядування.

Жила площа особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, надається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у першочерговому порядку.

До одержання жилого приміщення для постійного проживання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надаються службові жилі приміщення або жила площа в гуртожитку. У разі відсутності в органах управління та силах цивільного захисту такого житла, відповідний орган управління чи формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (яке має статус юридичної особи) тимчасово орендує житло для забезпечення ним осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, або, за бажанням цих осіб, виплачує їм грошову компенсацію за піднайом (найом, оренду) жилого приміщення у порядку, розмірі та на умовах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їх сімей, які проживають разом із ними, надається жиле приміщення, яке має відповідати вимогам, що ставляться до жилих приміщень.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільнені зі служби цивільного захисту за станом здоров'я, віком, скороченням штатів, а також ті, хто перебував на службі понад 20 років забезпечуються жилими приміщеннями позачергово. Надання жилих приміщень здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Курсантам і студентам вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які мають сім'ю, надається жила площа в гуртожитках, призначених для проживання сімей. У разі відсутності гуртожитків, призначених для проживання сімей, їм виплачується, за місцем навчання, грошова компенсація за тимчасовий піднайом (найом, оренду) жилого приміщення у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають вислугу не менше 20 років, при направленні їх для проходження служби у складі миротворчого контингенту, або при переведенні на службу в місцевість, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та члени їх сімей займають, бронюється на весь час перебування їх у складі миротворчого контингенту чи в зазначеній місцевості.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають загальний строк служби, у тому числі військової, служби в органах внутрішніх справ або служби цивільного захисту не менше 17 років, і потребують поліпшення житлових умов, мають право на першочерговий вступ до житлово-будівельного (житлового) кооперативу, а також на безкоштовне надання органами місцевого самоврядування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного і гаражного будівництва, ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва у населених пунктах.

Органи місцевого самоврядування, у межах визначених законом повноважень, виділяють земельні ділянки і можуть надавати допомогу в будівництві житлового будинку садибного типу та придбанні будівельних матеріалів особовому складу служби цивільного захисту, батькам осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби, а також особам рядового і начальницького служби цивільного захисту, які стали інвалідами під час проходження служби, якщо вони виявили бажання побудувати житлові будинки садибного типу.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які не мають жилого приміщення для постійного проживання, мають право на одержання на пільгових умовах кредиту банку на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або на придбання садибного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років із погашенням за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті України на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту: для тих, хто має загальний строк служби, у тому числі військової, служби в органах внутрішніх справ або служби цивільного захисту більше 15 років - 50 відсотків, більше 20 років - 75 відсотків, більше 25 років - 100 відсотків кредиту банку. Зазначений кредит надається особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту тільки один раз протягом усього часу проходження ним служби.

Особа, яка отримала такий кредит, знімається з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають вислугу на службі не менше 20 років, при звільненні зі служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату, а також особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безплатне одержання в приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду шляхом приватизації.

Забезпечення житлом працівників органів управління та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства.

Рятувальники професійних аварійно-рятувальних служб, після їх виходу на пенсію при загальному стажі роботи у цих службах на посадах рятувальників понад 20 років, а також у разі каліцтва, що настало під час чи внаслідок виконання службових обов’язків, забезпечуються жилими приміщеннями за місцем проживання місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування у першу чергу, відповідно до законодавства.

 

 

 

 

Стаття 172. Оплата комунальних послуг

 

П'ятидесята відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) та плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном в жилих будинках усіх форм власності у межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надається:

особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні;

батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або пропали безвісті під час виконання службових обов‘язків;

особам, звільненим зі служби цивільного захисту, які стали інвалідами під час виконання службових обов‘язків.

 

Стаття 173. Встановлення квартирних телефонів

 

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, основного складу державних аварійно-рятувальних служб і формувань та працівникам пожежної охорони квартирні телефони встановлюються у першочерговому порядку.

 

Стаття 174.Гарантії соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту, які виконують службові обов'язки в особливих умовах. Атестація робочих місць

 

Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники органів управління та сил цивільного захисту, які обслуговують об'єкти зі шкідливими та небезпечними умовами праці, користуються правом на охорону праці, передбаченим законодавством про охорону праці для працівників цих об'єктів і підлягають обов’язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

 

Стаття 175.Додаткові гарантії соціального захисту особового складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

 

Місцеві органи виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування можуть встановлювати, за рахунок місцевих бюджетів, додаткові, до встановлених цим Кодексом, гарантії щодо соціального захисту осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту.

 

Стаття 176.Соціальний захист членів сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб

 

Діти загиблих під час виконання службових обов‘язків осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб мають право вступу до навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту поза конкурсом.

У разі загибелі (смерті) особи рядового або начальницького складу служби цивільного захисту та особи основного складу професійних аварійно-рятувальних служб і формувань під час виконання ними службових обов‘язків (роботи) членам його сім‘ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується, відповідно до законодавства, допомога на поховання і компенсація матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків у розмірі не менш п‘ятикратної мінімальної заробітної плати.

Сім'ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов'язків працівників органів управління та сил цивільного захисту забезпечуються житлом у першочерговому порядку.

Сім'ї загиблих (померлих) під час виконання службових обов‘язків служби осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються протягом трьох місяців жилими приміщеннями для постійного проживання.

За сім'ями загиблих (померлих) рятувальників під час виконання ними службових обов‘язків зберігається право на одержання житла, у тому числі на умовах, передбачених укладеними з рятувальниками контрактами. Аварійно-рятувальна служба (формування) повинні разом з відповідним центральним та місцевим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, громадською організацією протягом шести місяців з дня загибелі (смерті) рятувальника вирішити питання щодо забезпечення його сім‘ї житлом.

 

Стаття 177.Грошове та матеріальне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

 

Держава гарантує достатнє грошове та матеріальне забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для незалежного та сумлінного виконання ними службових обов’язків.

Порядок та умови грошового та матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 178. Оплата праці працівників органів управління і сил цивільного захисту

 

Оплата праці працівників органів управління і сил цивільного захисту, відомчої та місцевої пожежної охорони здійснюється відповідно до законодавства.

Оплата праці членів добровільної пожежної охорони за час їх участі у гасінні пожежі, проведенні пожежно-профілактичних заходів та чергувань здійснюється органами місцевого самоврядування або підприємствами, що їх утримують, за рахунок місцевих бюджетів або коштів підприємств з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем їх постійної роботи.

Оплата праці працівникам, які входять до складу позаштатних (невоєнізованих) формувань, за час їх роботи з ліквідації надзвичайної ситуації здійснюється за основною штатною посадою відповідно до законодавства.

Оплата праці громадянам, які були залучені в індивідуальному порядку до робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, здійснюється згідно з укладеними договорами між ними та органом виконавчої влади, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, підприємством, що залучали громадян до проведення зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються для ліквідації надзвичайних ситуацій з розрахунку середньо місячного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

 

 

 

 

 

Стаття 179.Ветерани служби цивільного захисту

 

Статус ветеранів служби цивільного захисту та членів їх сімей встановлює Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

 

Стаття 180.Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління та сил цивільного захисту

 

Пенсійне забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсійне забезпечення працівників органів управління і сил цивільного захисту здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених законодавством.

 

Стаття 181. Відпустки

 

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надаються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки, у тому числі під час навчання у навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням у навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та інших навчальних закладах без відриву від служби, а також у зв'язку з допуском до складання вступних іспитів у навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та інші навчальні заклади;

3) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

4) соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами;по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) для лікування у зв'язку з хворобою;

6) відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

7) відпустки у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Тривалість щорічної відпустки для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають на момент її надання вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів, від 10 до 15 років – 35 календарних днів, від 15 до 20 років – 40 календарних днів, 20 і більше років - 45 календарних днів.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - учасникам бойових дій та прирівняним до них особам надаються, незалежно від вислуги років, щорічні відпустки тривалістю 45 календарних днів у зручний для них час.

Тривалість відпусток обчислюється у календарних днях. При визначенні тривалості щорічних відпусток, що надаються особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також соціальних відпусток, що надаються особам, які мають дітей, святкові та неробочі дні не враховуються.

При визначенні тривалості відпустки не враховується час, необхідний для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і повернення назад. Не враховується зазначений час також у разі поділу відпустки на дві частини та відкликання працівника з

відпустки.

Щорічна відпустка повинна бути надана протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника чергова щорічна відпустка може бути надана за минулий рік у першому кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

Щорічна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становитиме не менш, як 30 календарних днів.

Слухачам і курсантам навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які навчаються за денною формою, надаються згідно з навчальними планами відпустки тривалістю: зимова - до 14 календарних днів, алітня - 30 календарних днів.

Літня навчальна відпустка є основною, а зимова - додатковою. Час, необхідний для проїзду до місця проведення цих відпусток і повернення назад, не надається.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, кандидатури яких затверджено для направлення на навчання чи виїзду у відрядження за межі України, щорічна відпустка надається з урахуванням повного використання її до початку навчання або виїзду за межі України.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які закінчили навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту і яким присвоєно перше спеціальне звання середнього начальницького складу, щорічна відпустка надається безпосередньо після закінчення цих навчальних закладів тривалістю 30 календарних днів, як правило за місцем служби, до яких їх направлено для подальшого проходження служби.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які перебувають у відрядженнях за межами України, дозволяється, за їх бажанням, об'єднати щорічні відпустки за два роки. Загальна тривалість об'єднаної відпустки не повинна перевищувати 90 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад.

У разі переміщення зазначених осіб по службі невикористана ними об'єднана відпустка (частина відпустки) за минулий та поточний роки надається за новим місцем служби чи посадою. У разі службової необхідності об'єднана відпустка може бути поділена на частини в межах загальної тривалості

Тривалість щорічної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку мають право особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають право на відпустку тривалістю 10 і більше календарних днів, надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів може бути надана за бажанням особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту одночасно із щорічною відпусткою в наступному році.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби, крім осіб, які звільняються за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, надається, за їх бажанням, щорічна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно з цим Кодексом, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому, у разі, коли тривалість відпустки становить більш як 10 календарних днів, надається додатковий час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, щорічні відпустки надаються, за їх бажанням, у році звільнення на строк, установлений цим Кодексом.

Відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається, як правило, у поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, допущеним до складання вступних іспитів у навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та інші навчальні заклади, надаються відпустки на строк, визначений у повідомленні навчального закладу про допуск до складання вступних іспитів, без урахування часу, необхідного для проїзду до місця розташування навчального закладу і повернення назад.

На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - жінок додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки" у частині соціальних відпусток. На батьків з числа осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які виховують дітей без матерів (матері померли або оголошені померлими, визнані недієздатними, безвісно відсутніми чи позбавлені батьківських прав або у них відібрані діти без позбавлення батьківських прав) додатково поширюються вимоги Закону України "Про відпустки".

Відпустки для лікування у зв'язку з хворобою надаються на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість таких відпусток визначається характером захворювання. У цілому час безперервного перебування в лікувальному закладі та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати чотирьох місяців (крім випадків, коли законодавством передбачено більший строк перебування на лікуванні). Цей строк може бути продовжено рішенням прямих начальників від начальника територіального органу управління, прирівняної до нього особи і вище на підставі висновку лікувального закладу.

Час перебування на лікуванні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у зв'язку з одержанням ними під час виконання службових обов'язків травм, професійних захворювань та інших ушкоджень здоров'я не обмежується. На огляд військово-лікарською комісією зазначені особи направляються після закінчення лікування.

Після видання наказу про звільнення особи рядового і начальницького складу із служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою не надається.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної відпустки, вона продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.

Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин можуть бути надані тривалістю до 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення додаткової відпустки і повернення назад.

Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин надається, як правило, у разі використання особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту щорічної та інших додаткових відпусток. Забороняється безпідставне надання додаткових відпусток за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Працівникам органів управління та сил цивільного захисту відпустки надається відповідно до законодавства.

Членам добровільної пожежної охорони можуть надаватися додаткові відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю до 10 календарних днів у порядку, визначеному Колективним договором підприємства, або за поданням органу місцевого самоврядування за місцем роботи члена добровільної пожежної охорони.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 14

КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

ГЛАВА 21

Контроль у сфері цивільного захисту

 

Стаття 182.Контроль за діяльністю органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту

 

Контроль за діяльністю органів управління єдиної державної системи цивільного захисту та сил цивільного захисту здійснюється у порядку визначеному Конституцією України і законами України.

 

Стаття 183.Громадський контроль за додержанням законодавства

з питань цивільного захисту

 

Громадський контроль за додержанням вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту здійснюється громадськими організаціями з питань цивільного захисту.

 

Стаття 184. Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту

 

Нагляд за додержанням законності у сфері цивільного захисту здійснюється органами прокуратури України.

 

 

ГЛАВА 22

Відповідальність за порушення законодавства у сфері

цивільного захисту

 

Стаття 185.Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

 

Посадові особи, громадяни України винні в невиконанні або несумлінному виконанні законодавства у сфері цивільного захисту, створенні умов та передумов щодо виникнення надзвичайних ситуацій, невжиття заходів щодо захисту життя та збереження здоров’я людей несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність, а юридичні особи – цивільно-правову та господарсько-правову відповідальність, відповідно до законів України.

 

 

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування.

 

2. Визнати такими, що втратили чинність:

 

Закон України “Про Цивільну оборону України” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 14, ст. 124);

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 40 ст.337);

 

Закон України "Про правові засади цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст.488);

 

Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 19, ст.172);

Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст.40);

 

Закон України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст.21);

 

Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 4, ст.25);

 

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України, щодо розвитку державних аварійно-рятувальних служб і здійснення заходів у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру" (№ 587-VI від 24.09.2008 р.);

 

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту" (№588- VI від 24.09.2008 р.).

 

3. Частину першу статті 7 Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №18, ст.78; 2002 р., №7, ст.50) доповнити:

пунктом 44 такого змісту: "44) особисте страхування життя і здоров‘я рятувальників та водолазів аварійно-рятувальних служб і формувань, медичних працівників Державної служби медицини катастроф";

пунктом 45 такого змісту: "45) страхування нерухомого майна суб‘єктів господарювання та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо)";

пунктом 46 такого змісту: "46) страхування цивільної відповідальності суб‘єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок пожежі, аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації на об‘єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій";

у пункті 3 слово "сільської" замінити словом "місцевої".

 

4. Статтю 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради, 2000 р., №36, ст.299) доповнити пунктом 82 такого змісту:

"82) діяльність, пов‘язану з виконанням робіт та наданням послуг з питань цивільного захисту:

проектування, монтаж, технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення про їх виникнення";

у пункті 41 після слів "система опалення" доповнити словами "пожежного спостерігання" і далі за текстом.

 

5. Абзац четвертий частини першої статті 8 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №47, ст.646) доповнити після слів "пожежної безпеки" словами "техногенної безпеки".

 

6. Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Кодексом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають з цього Кодексу;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;

відповідно до своїх повноважень забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом;

забезпечити перегляд та скасування своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу;

забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених цим Кодексом.

 

 

Президент УкраїниВ. ЮЩЕНКО

 

 

м. Київ, “_____” ____________ 200__ року

№ _________

 

 Події 
 Новини